Його літні батьки досі не знають, що син вже перебуває в ЗСУ, а не у безпечному Берліні. Тому аби не травмувати їх люблячі серця зайвими хвилюваннями, ми не відкриваємо обличчя нашого наступного героя. Нині «Ескобару» 47 років, та виглядає він значно молодше: «Кохання до дружини – мій секрет молодості», – посміхається він.
Історію захисника з Херсонського напрямку розповіли в пресслужбі 124 окремої бригади територіальної оборони.
Після школи у Нікополі на Дніпровщині хлопець поступив у Державну льотну академію в Кропивницькому, тут набув фах інженера-штурмана цивільної авіації й отримав на військовій кафедрі лейтенантські зірочки. Але попри те, що марив небом, воно залишилося мрією: – на межі 2000-х в Україні критично скоротився парк цивільної авіації, молоді спеціалісти виявилися зайвими.
Був вже одружений, народилася донечка – треба було родину годувати, подалися шукати долі у столицю. Почавши зі звичайного продавця, Макар зробив кар’єру у великій компанії з продажу аудіовідеотехніки, мав під своїм керівництвом понад 100 співробітників. Аж тут криза 2008-го знищила цю торговельну мережу, тоді він разом з родиною друзів заснував фірму у будівельній сфері. Бізнес йшов добре, у 2016-му відкрили філію в Польщі та перебралися родиною туди. Тут донька вийшла заміж за земляка-програміста, який працював у Берліні та, природно, поїхала до нього. А наш герой з дружиною відкрили у Вроцлаві кафе української кухні з власною пекарнею, бізнес процвітав. З народженням онучки у 2017-му моталися у Берлін двічі на місяць, тож зрештою вирішили продати кафе у Польщі та відкрити подібне вже у Німеччині.
Настав рік великого вторгнення… На нових теренах й ідея абсолютно нова народилася: – заснувати дитсадок для діточок українських біженців. Педагогічний фах дружини дав змогу отримати відповідний дозвіл, держава безпроцентно кредитувала. Нова справа окрилила Макара, але: «, совість замучила, тож вирішив, що повинен брати участь у визволенні країни від загарбників».
Пошуки вакансії у січні цього року привели Макара у підрозділ нашої бригади. Попросив спрямувати на найскладніший напрямок роботи, на той час це виявилася посада начальника продовольчої служби. «Ні, я не вмію готувати, проте добре розуміюся на логістиці та бухгалтерії. Вимагаю від кухарів урізноманітнення меню, стараюся, щоб було багато фруктів. Бюджет дозволяє годувати особовий склад смачно та поживно, ще б менше паперової роботи було, цього непотрібного рудимента радянщини…»
Днями наш герой повернувся з відпустки, їздив до Німеччини провідати родину, побавитись з онуками – семирічною Еммою та дворічним Еваном.
«Мрію стати на чолі «підрозділу» малюків у дитсадку, я не полишив цю справу, просто відклав «на після перемоги», зазначає «Ескобар».
