Йому було лише 26 років. Уродженець Херсона, Олександр з юнацьких років був відданим справі захисту держави. У 2018 році він розпочав службу в армії, а з 2019 — уже на контракті мужньо стояв на лінії фронту в Луганській області.
Історію Героя розповіли в Чорнобаївській громаді.
У 2022 році, коли повномасштабна війна увірвалася в життя мільйонів, Олександр не залишився осторонь. Незважаючи на небезпеку, він залишався у рідному окупованому Херсоні, де виконував важливі завдання задля протидії ворогу. Ризикуючи кожного дня, він мріяв знову приєднатися до побратимів на передовій.
І він пішов. Пішов захищати, боронити, рятувати. Після звільнення міста він без вагань став до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, бойове гасло якої — «Україна або смерть» — стало для нього сенсом життя.
Олександр був незамінним у підрозділі. Він виконував найскладніші бойові завдання, рвався у бій, двічі отримував поранення, але не залишав фронт. Його серце належало Україні. 15 травня 2024 року Олександр загинув як справжній Герой — закривши собою трьох побратимів під час ворожого обстрілу. Його жертовність врятувала життя інших.
Україна не забуде. Його ім’я назавжди викарбуване в серцях усіх, хто знав його, служив поруч, хто вдячний за кожен день мирного життя. Ми дякуємо тобі, Олександре, за мужність, за силу, за вибір стояти до кінця.
Пам’ятайте. У наших громадах, у кожній родині, у кожному серці буде жити пам’ять про Героїв, які не вагаючись пішли на захист свободи. Пам’ятаймо їх. Пишаймося ними. Вклонімося їм.
Вічна слава тобі, наш Герою. Слава Україні!
