«Я закінчував будівельний технікум, і так трапилося, що моя дипломна робота була пов’язана саме з конструкціями Антонівського мосту, які проходять вздовж. І ось, коли я вперше виїхав на позиції, почався артилерійський обстріл, але, знаючи про перекриття, було відчуття, що все буде добре», — розповідає Юрій на позивний «Михалич».
Історію будівельника, який нині обороняє Херсонщину, розповіли в пресслуюі 34 окремій бригаді. берегової оборони Морської Піхоти
На початку повномасштабного вторгнення киянин Юрій займався підприємницькою діяльністю та виховував двох дітей, саме це зупинило його від долучення до війська у 2022 році. Наш герой займався волонтерством, але вже у 2024 році вирішив, що цього мало, взяв військову присягу та потрапив у 34 бригаду.
«Одразу я прийшов на посаду кулеметника. Пам’ятаю свій перший вихід — адреналін зашкалював. Мені навіть сподобалося, коли потрапляєш у дуже небезпечне середовище, тебе може безконтрольно трясти, дихання не вистачає, ноги німіють, але ти мусиш йти, і ти преш, як танк».
Юрій зізнається, що страху не було, але адреналін та цікавість його захоплювали.
Так він розповідає про свій перший вихід на лівобережжя: «Дуже багато розповідей було від побратимів, були й лякавки, і “заспокойся, все нормально”. Але, як не крути, все одно залишалося відчуття невідомості. Але коли повертались, я відчував спокій та впевненість».
«З одного боку, хай би було більше таких, як я — вікових. Але з іншого боку, вік теж дає свої мінуси. Там, де треба побігти дуже довго, звісно, молодший побіжить, а в старшому віці людина не така спритна. В моєму віці можна бути хорошим сержантом забезпечення», — розповідає «Михалич».
На питання, чи забезпечений підрозділ Юрія, він із впевненістю відповідає: «Повністю!»
«Я сам з Києва, у мене є знайомі, з якими я працював, коли волонтерив. Тож, коли потрапив в ЗСУ, стало питання допомоги моєму підрозділу. Будь-які потреби — це буквально 2-3 дні, і питання вирішуються».
«Михалич» зізнається, що його весь час турбують знайомі одним і тим самим питанням — коли мир?
«Я кажу, що мене це трохи починає злити. Нам не мир потрібен, а перемога, щоб ми забрали все своє. Аби ті люди, які залишились в окупації, могли бути вільними».
