Творча та харизматична Ірина Чухалова – артистка-вокалістка музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. До війни мешкала в Олешках, де з початком повномасштабного вторгнення опинилася з родиною в окупації. Цей місяць був найскладнішим у її житті та попри пережите жінка залишається жити та працювати в Херсоні, щоб бути поряд з коханим чоловіком та надихати своєю творчістю мешканців і гостей міста у цей складний час.
Наша розмова для інформаційного видання “Український південь” відбувається з Іриною телефоном відразу після її концертної арт-терапевтичної програми «Коло життя. Зима», присвяченої українським народним традиціям та обрядам зимового циклу. Автори проекту – заслужений діяч мистецтв Олексій Пономарьов, режисер заслужена діячка мистецтв Ірина Корольова.
«Це не тільки народні пісні та музичні композиції з залученням таких інструментів як ліра, кахон, скрипка, фагот, гітара, клавішні та ін., – захоплено розповідає жінка. – Це також авторські пісні, представлення всесвітньо відомої різдвяної мелодії «Щедрик» українського композитора Миколи Леонтовича, участь глядачів в обряді Маланки, ворожінні».
Ірина радіє, що завдяки програмі глядачі, котрі прийшли до театру мають змогу хоч трішки забути про війну та ту складну ситуацію, що відбувається зараз у Херсоні, та налаштувалися на святковий-новорічний лад, якого у зараз немає у місті. Театр, за її словами, дає психологічне розвантаження і їй самій, адже за останні кілька років їй та її родині довелося багато чого пережити.
Вижити в окупації
До початку повномасштабного Ірина з чоловіком Романом, донькою та сином щасливо жили в Олешках. У них був невеличкий сімейний бізнес – агенція в event-індустрії: подружня пара організовувала свята, проводили весілля, разом співали та грали на музичних інструментах. До цього вони обоє працювали на різних посадах у поліції, але в 2014 році врешті вирішили присвятити себе лише творчій справі. Чухалови взяли також квартиру в іпотеку в Олешках, та війна вмить зруйнувала всі їхні плани на майбутнє.
«Ми пробули в окупації в Олешках трохи більше місяця. Але вистачило на все життя. – з гіркотою згадує Ірина. – Було страшно як і всім, найбільше переживали за життя і безпеку дітей. Чоловік намагався піти до військомату і взяти в руки зброю, та там вже нічого і нікого не було, тому хлопці просто партизанили. А ми, згуртувавшись з іншими родичами, намагалися якось вижити. Нас було 12 осіб і ми переїхали до бабусі, бо в неї був підвал. Попри те, що ми не розуміли, що відбувається, попри стрілянину, вибухи, літаки і все те, що летіло повз нас або на нас, ми намагалися закупити продукти, нагодувати сім’ю. Варили їжу у великому казані на багатті, бо газу не було».
На фото Ірина Чухалова на зйомках кліпу до 940-річчя заснування міста Олешки.
Вона додає, що місяць пройшов у напруженні, і в ці дні у всіх їх відбулась переоцінка всього життя, всіх цінностей. Також великій сім’ї довелося пережити зраду – і родичів, і друзів, які вирішили, що вони на боці росії, що їх влаштовує така влада і такий режим. Ірина каже, що планує написати книгу про війну і «Окупація» обов’язково стане одним з її окремих розділів.
Дружина військового
Родина Чухалових виїхали з окупації 5 квітня 2022 року. Ірина відвезла дітей до родичів за кордон, а Роман став у стрій у Миколаєві.
«Спочатку хлопці були під Херсоном, бо Херсон вже було окуповано, а потім їх перекинули в Донецьку та Харківську області, – розповідає Ірина. – І весь цей час я була з поряд чоловіком. Готувала, прибирала, налаштовувала побут для хлопців, бо у них не було на це часу. Пекла в печі пиріжки, бо хотілося, щоб вони відчули себе трішки як вдома».
Невдовзі після звільнення Херсона Романа перевели на цей напрямок, де він служить і досі.
«Чи важко бути дружиною військового? Мені часто ставлять таке запитання – ділиться Ірина. – Може і важко, та я не знаю, як це по-іншому. Було б, напевно, набагато важче, якби я перебувала за кордоном чи в якомусь іншому місці в Україні. Мені важливо бути поряд з чоловіком, облаштовувати побут і створювати родинну атмосферу, незважаючи ні на що».
Вона могла б лишитися у більш безпечному Миколаєві не так далеко від Херсону, де служить чоловік. Але вагань, за її словами, було усього дві хвилини. Особливо, зважаючи на ту трагічну обставину, що сестра Романа на той час втратила свого чоловіка-поліцейського, і Чухалова чітко зрозуміла, де і з ким вона має бути.
Саме у ті хвилини акторка також згадала їхнє з Романом знайомство у смт. Високопілля Херсонської області, де вона народилась і виросла. Власне, їх зближенню посприяла любов до музики та пісні – Ірина співала з 6 років, займалася в будинку дитячої творчості. І коли Чухалов приїхав працювати до Високопілля в поліції, Ірина якось дізналася що він вміє співати і грати на музичних інструментах.
«У перший день знайомства ми заспівали дуетом три пісні, а далі все пішло дуже швидко», – розповіла Ірина.
Вони одружилися, народилася донька. Як і кожній молодій сім’ї, матеріально було нелегко, і коли одного разу друзі запросили підмінити їх на події в ресторані, це стало першим кроком до професійних змін.
До створення власного бізнесу Ірина, як і Роман, також отримала юридичну освіту і працювали в поліції, але «без погонів», у вільному наймі. Разом створили гурт «102 FM» і своїми виступами, вважає Чухалова, сприяли утвердженню позитивного іміджу правоохоронних органів. Також подружжя з радістю виступало концертах на днях міста в Херсоні та Олешках. Зараз родинну традицію обирати правничу спеціальність продовжили їхні діти. Вони повернулися з Фінляндії та вступили в Україні в юридичні вузи.
Донька знову поїхала до Європи і навчається онлайн, оскільки у Фінляндії вона може раз на півроку безкоштовно проходити необхідне для неї дороговартісне лікування, яке в Україні наразі не надається. Син не захотів повертатися за кордон, зараз він опановує фах з кібербезпеки, також є рядовим поліції. У цю відпустку вирішив приїхати до батьків до Херсону.
«Син поруч з нами, ми купили у Миколаєві ялинку, і вперше за три роки у нас вдома стоїть ялинка, прикрашена у патріотичному стилі! Також ми відсвяткували разом Різдво з дідухом та традиційними стравами і я почуваюся дуже щасливою поряд з рідними», – ділиться своєю радістю Ірина.
Бачити рідний дім через Дніпро
На фото – Ірина з чоловіком.
Херсон став для Чухалових, без перебільшення, другим домом. Зараз хоча б через Дніпро можуть бачити рідні Олешки. Акторці боляче розуміти, що до рідного дому на автівці вулицею Перекопською – усього 15 хвилин «по прямій»: так він близько, і так далеко через війну та окупацію.
Ірина усвідомлює, що жити і працювати в Херсоні зараз стало дуже небезпечно, особливо в певних районах.
«На нас зараз просто тренуються наші вороги і дуже багато скидів з дронів: скидають вибухівку на людей, машини, пасажирські маршрутки, яких і так мало, «мотивуючи» що це військові перевозять якусь вибухівку… – з сумом констатує Ірина. – Хоча це цивільні, які їдуть на роботу, додому чи просто у справах. Та ми звикли. Ми навіть якось сміялися з чоловіком, що не знаю, як мені ходити по вулиці, бо треба і вверх дивитися, і вниз на розкидані міни-пелюстки».
На жаль, додає жінка, через них у місті вже багато людей або загинули, або залишилися без кінцівок.
Тож вона пересувається в місті винятково на авто чи таксі, щоб хоч трохи убезпечити себе. Утім одного разу водій таксі чомусь вирішив поїхати Перекопською, на авто скинули дрон. На щастя, не влучили, та він впав за машиною, відірвало бампер. Іншого разу по дорозі на роботу Ірина стала свідком прильоту артилерії у сусідній квартал, яким би мала їхати за кілька хвилин. Та жінка намагається спокійно приймати усі виклики війни.
«Зберігати психологічну стійкість допомагає те, що я поруч з коханою людиною, допомагають рідні, знайомі, котрі лишилися у місті. Ми згуртувалися, створили добре, позитивне середовище. Всі вітаються, навіть якщо вони не знайомі. Сфера обслуговування перейшла на українську – це теж дуже підтримує. І, звичайно, моя робота: я лечу до театру, як на крилах», – ділиться Ірина.
Театр зараз працює в укритті, цілих вікон майже не. Навіть були такі випадки, під час концерту було чутно вибухи, все тряслося, зникало світло, та артисти продовжували свій виступ далі.
Коли кава смакує лише вдома
Відео: Ірина Чухалова виконала пісню до 940-річчя заснування Олешок.
Акторка розповідає, що зараз вони з чоловіком рідко виступають разом, найчастіше – це вдома: коли приходять друзі, Роман бере до рук гітару і починає співає. Їх останній спільний виступ відбувся 8 квітня 2023 року у Херсоні під час концерту «Два берега – одне серце» на підтримку Лівого берега.
Коли чоловік приходить до театру, каже Ірина, вона бачить, що він душею і серцем на сцені з нею, і це йому дуже допомагає. Акторка рада, що інші глядачі також отримують емоційну підтримку. Особливо, коли трапляється інтерактив – їхня участь у подіях на сцені, як це відбувається під час циклу «Коло життя», де також є весняна, літня та осінні програми з народними обрядами і піснями.
«Коли я кудись їду навіть ненадовго, я відразу хочу додому. Пригадую, як повернулася з Фінляндії до України, до Львова, сіла в кав’ярні випити кави. І отримала величезне задоволення від неї, бо в Європі мені кава так не смакувала… Тут наші люди, наша мова, наші пісні, наше повітря», – каже Ірина.
Попри війну, вона продовжує жити на повну, а в найближчих планах – написати книгу та вирішити питання з виплатою іпотеки на квартиру в Олешках, яка попри окупацію все ще лишається її матеріальним зобов’язанням.
Авторка – Наталія Рудніченко.
Фото надані для публікації Іриною Чухаловою.
Матеріал створено у межах програми “Голоси України” в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Грантодавець не впливає на контент редакції, а також не несе за нього відповідальності.
