П’ятнадцять мистецьких університетів України стали членами ELIA – Європейської ліги інститутів мистецтв в Мілані. У межах цієї ініціативи кожен заклад отримав партнерський університет – сестринську школу, а шість студентів із кожного українського ЗВО здобули премію імені Абаканович. Крім фінансової підтримки, студенти отримали унікальну можливість працювати з менторами – викладачами своїх сестринських шкіл.
“На бієнале були запрошені шестеро з українських студентів-стипендіатів премії. Вони стали героями двох подій. Перший їх виступ був присвячений менторству. Студенти розповіли про ключову різницю між тим, що дає викладач у виші, і тим, що пропонує ментор”, – розповідає Олена Чепелюк про програму обміну досвідом вишів.
Викладач ділиться знаннями, тоді як ментор говорить про тонкощі роботи в обраній професії.
Викладач формулює завдання, перевіряє роботи і дає оцінку. Натомість ментор слухає, радить, і часто його рекомендації виходять далеко за межі офіційних питань – до життєвих.
Викладач забезпечує теоретичну базу, а ментор стає підтримкою, натхненником і тим, хто допомагає вірити в себе.
Одна з студенток закінчила формувати персональну виставку завдяки підтримці ментора. Вони охарактеризували ментора як більш досвідченого друга.
Другий виступ, що справив сильне враження, – це презентація двох студенток, які представили свої творчі проєкти: документальні стрічки, створені завдяки стипендії. Їхні роботи стали яскравим відображенням сучасних українських реалій.
“У своїх презентаціях юні мисткині говорили про війну. Говорили так щиро, що у нас з’явилися сльози на очах. На екрані були історії українців, які втратили близьких, чиї домівки та міста були зруйновані. Особливо вразила розповідь чоловіка поважного віку, який описував обстріли та свій побут у цих умовах. Потужною ілюстрацією нашої незламності стала історія про діяльність театрів у прифронтових містах”- зазначила ректорка.
