Біографію старшого солдата Івана можна загалом вмістити в одну фразу: дві роботи та дві війни, в армію було аж три походи, але усе по черзі.
Та ось настав 2014 рік «тихий» Іванович добровольцем пішов боронити рідну країну. Служив на Донбасі в окремій гірськопіхотній бригаді механіком-водієм МТЛБ. Тут він отримав від побратимів позивний «Мишонок», оскільки міг, мов мишка, пролізти у будь-який закуток своєї «мотолиги», він досі залишається таким же худорлявим та жилавим. Після демобілізації у 2016-му повернувся у Каховку на той же завод. Згодом, уперше в житті, поміняв роботу, ставши спеціалістом з контрольно-вимірювальних приладів у компанії «Чумак».
З майбутнім командиром одного з батальйонів нашої бригади познайомився задовго до великої війни: як ветеран АТО, з 2018 року перебував в оперативному резерві 1-ї черги, щороку проходив перепідготовку та старався підтримувати хорошу форму. Аж ось почалося вторгнення, орда стрімко захопила лівобережжя Херсонщини, тож «Мишонку» разом з побратимами з групи «Скіф» довелося вислизати з уже окупованої Каховки та на човнах форсувати Дніпро.
У рідному батальйоні надалися у пригоді навички ще строкової служби, Іван відразу пішов у взвод зв’язку, де цілком та повністю перебуває на своєму місці. По правді, йому більше пасував би позивний «Кулібін», бо здається, не існує такого приладу, який би його золоті руки не зуміли відремонтувати.
Про драматичні епізоди наш скромний добросовісний герой згадувати не любить, справедливо вважаючи, що краще концентруватися на позитиві. Виходячи з власного досвіду, він стверджує:
«АТО та велике вторгнення – це небо й земля, два різних протистояння. Війна стала складнішою, розумнішою, більш технічною. Тому раджу новобранцям не соромитись розпитувати ветеранів, прислухатись до їхніх порад, не втрачати здоровий глузд та не панікувати, а головне, запасатися терпінням, бо, мабуть, ще далеченько до перемоги, але вона буде обов’язково! Тоді я повернуся у Каховку та житиму так само тихо й щасливо, як раніше, нарешті дам раду двом гектарам землі, отриманим саме перед війною у… Кринках, бо досі цю землю лише бомби-снаряди орали»
