Фото з відкритих джерел.
Про захисника Херсонщини на позивний “Спортсмен” розповіла пресслужба 124 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.
Завжди підтягнутий, серйозний, енергійний, Віктор виглядає значно молодшим за свої 48 років.
«Це тому, що я змалечку дружу зі спортом, займався футболом з 6 до 38 років, захищав честь рідної Кіровоградщини – у складі команди від Голованівського району виступав на всеукраїнських чемпіонатах. Після важкої травми футбол довелося залишити, але й до цього часу займаюся спортом для себе. Треба бути у формі, особливо зараз, адже ще багато сил нам знадобиться, аби розгромити ворога», – розповідає захисник.
Під час строкової служби у 1993-95 роках, Віктор отримав ґрунтовну підготовку, був начальником радіостанції та оператором радіолокаційної станції, гадав, що в армію вже не повернеться. Далі працював трактористом на науково-дослідній станції, яка у співпраці з селекційними інститутами випробовувала нові сорти рослин, згодом – водієм на бетонному заводі.
У «Спортсмена» четверо дітей, старший Денис, як й батько – воює. Донька Яна – учасниця АТО, а нині курсантка Військової академії імені Сагайдачного. Ну а двоє меншеньких, Марія та Іванко – школярі.
Така патріотична позиція нащадків виглядає абсолютно природною, коли слухаєш батька: «Весь час, особливо у скрутних обставинах, треба відчувати себе частинкою народу, байдужість – наш найбільший ворог, страшніший за росіян».
Тому, зрозуміло, ще на початку великого вторгнення Віктор добровольцем пішов у ЗСУ. Враховуючи військо-облікову спеціальність, спочатку служив водієм-електриком у взводі зв’язку, згодом, закінчивши курси, обійняв посаду водія-санітара.
«Нам треба берегти, рятувати найдорожче – людей, бо дорога до перемоги ще далека. Війна – це не лише постійне вдосконалення технологій, а й підвищення психічного контролю, рівня відповідальності, швидкості прийняття рішень», – продовжує розповідь Віктор.
А про свої мрії говорить наступне:
«Ясно, як усі – про перемогу. Щоб наші матері та дружини, яким низький уклін за їхню мужність, терпіння, підтримку, дочекалися нас живими та неушкодженими. А ще мрію подорожувати Україною, вона ж-бо найпрекрасніша у світі, була та буде», – каже Віктор каже з м’якою усмішкою.
Читайте на сайті також:
Дивіться на сайті ютуб-каналу, як російська армія руйнує цивільну інфраструктуру в Херсоні:
