Важко утамувати біль, яку носить в собі кожен свідомий житель Новокаховської громади ось уже два роки.
Два роки війни. Які ж вони довгі, страшні, трагічні, як вони змінили долю кожного з нас. І нічого не зникає, не відходить на задній план забутого, ніщо: з перших вибухів у місті і до сьогоднішнього дня все в тобі, стукає в венах, болить в душі, проливається слізьми, живе в затухаючих надіях. А ще запитання, запитання… чому, чому, чому? Відповідей багато і їх практично немає. Ти, кожен вирваний зі свого людського, трудового, соціального, мирного середовища, тебе виштовхнули, принизили, насміялись, витравили з твоєї суті всі нормальні почуття, по суті вбили. Та що там дорослі, Ви подивіться на наших дітей і онуків, загляньте їм у вічі, відчуйте їхні душі, погляньте на їх уподобання, послухайте їхні розмови!
Все це і багато іншого, чужого, такого, з чим ми ніколи не погодимося і є нашим сьогоднішнім життям.
Ми переселенці, ми ВПО-шники, ми в чужих краях і на нерідних землях… А в глибині ночі, в телефонних розмовах, в самотності, чи в спілкуванні, ми подумки мріємо, летимо додому, сумуємо і підбадьорюємо один одного. А ще сподіваємось і віримо, що буде світлий День Дороги Додому! Це наше переселенське ТриД!
А ворог нехай начувається! За всі пролиті сльози, за невинно убієнні душі, за зруйноване Козацьке, Веселе і Кринки, за ГЕС, за наші поневіряння по світу…, відповість кожен окупант, весь їхній «одностайний люд»!
В кожному з нас уже скільки люті, ненависті і бажання помсти за зло, що ворог приніс в наше місто, на нашу землю, що ніхто з них не уникне Божої кари і реального покарання від Воїнів Збройних Сил України!
Ми віримо і знаємо, якими довгими не будуть роки війни, обов’язково буде її Останній День! І настане тиша! І тільки буде чутно молитви в храмах України та плач за загиблими, і ріки сліз – сліз радості і горя!
Вічна Слава Воїнам, що віддали життя за Україну!
Слава ЗСУ!
Слава Україні!
ВОЛОДИМИР КОВАЛЕНКО, міський голова м. Нової Каховки.
