Співробітниками Національного природного парку “Кам’янська Січ”, спеціалістами МБО “Екологія-Прав-Людина” спільно з науковцями Іваном Мойсієнко та Олександром Ходосовцевим (Херсонський Державний Університет та Українська Природоохоронна Група – UNCG), Анною Куземко (Інститут ботаніки імені М.Г. Холодного та Українська природоохоронна група) та знімальною групою документального фільму «Вода. Земля. Вогонь» Михайлом Богомазом та Сергієм Розовим було здійснено виїзд на територію парку з метою ідентифікації впливів воєнних дій на екосистеми парку, фіксації пошкоджень та фільмування польових досліджень степів.
Кам’янська Січ є цінною природоохоронною та історичною місцевістю. Вона була адміністративним і військовим центром Війська Запорозького Низового. Окупація території НПП почалася з 8 березня 2022 року, парк звільнено 11 листопада, але досі частина його територій є зоною бойових дій, а по водній частині проходить лінія фронту.
Директор НПП Сергій Скорик спільно зі співробітниками парку здійснюють надзвичайно складну роботу: спільно зі спеціалістами ЗСУ та ДСНС вони проводять розмінування парку та очищення його території від вибухонебезпечних предметів, а також решток згорілої техніки, численного сміття, залишеного на місцях базування окупантів. Ситуація ускладнюється повторним дистанційним замінуванням. Однак роботи не припиняються, адже з часом міни стають все менш помітними і їхнє знешкодження вимагатиме більше зусиль. Обстріли території парку та навколишніх земель не припиняються. Під час нашого перебування було постійно чути звуки вибухів. А чорний стовп від одного з них надовго прикував нашу увагу.
Ми зустріли співробітників парку біля однієї з лісосмуг, яку працівники нацпарку чистили від решток стоянок окупантів. Ці стоянки є місцями стихійних сміттєзвалищ з тонами твердих побутових відходів, зрубаними деревами, пошкодженим ґрунтом, вирвами від снарядів тощо. Доводиться вивозити машини сміття, щоб воно не почало розкладатися та збільшувати рівень забруднення. Через обстріли також сталися численні пожежі, які суттєво знищили степову рослинність.
У наступній лісосмузі ми зафіксували вже більш масштабні пошкодження через риття екскаваторами капонірів та землянок, вирубані та пошкоджені дерева, рештки згорілої техніки та розливів паливно-мастильних речовин, які є дуже токсичними для довкілля, сліди проїзду техніки та понівечений ґрунтовий покрив. Фахівцями ЕПЛ було складено протоколи фіксації збитків природним територіям внаслідок військової агресії рф та взято проби на аналіз в лабораторію. Співробітники парку також постійно фіксують пошкодження. Для полегшення роботи співробітників з фіксації впливу воєнних дій на екосистеми національного парку юристи ЕПЛ розробили детальний протокол, що відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу.
Впливу зазнали не тільки наземні, але й водні екосистеми, зокрема акваторія річки Дніпро та його притоки. Під час бойових дій снаряди потрапляють в річку, частина з них вибухає, знищуючи гідробіонтів та забруднюючи воду хімічними речовинами, які утворюються внаслідок вибуху та містяться у вибуховій суміші. Частина снарядів не вибухає та залишається на дні річки, створюючи загрозу на десятиліття, адже підводне розмінування є витратною та складною процедурою.
Порівняно з експедиційним виїздом в кінці листопада 2022 року нам вдалося потрапити глибше на територію парку. Частина доріг була розмінована, однак досі вихід за межі ґрунтовки може вартувати життя. Деякі вибухові предмети видно одразу, інші закопані та заховані в траві й серед дерев. Про небезпеку нагадують рештки автомобіля, який підірвався на міні. Йдемо по дорозі в степову балку – заповідну зону НПП.
Іван Мойсієнко відповідає на наше запитання, чи можна відновити степ на місці капонірів та окопів. На жаль, ні, таким самими заповідним степ може не стати знову на цих пошкоджених землях. Потрібно сотні років та зміна сукцесій, щоб досягнути того стану ґрунтово-рослинного покриву, який є на недоторканих територіях.
Наступне наше місце зупинки – Милівська затока Каховського водосховища. Одразу бачимо понижений рівень води у затоці та тисячі порожніх мушель молюсків на місці колишнього дна, а також вирву від вибуху снаряда. Спільно зі співробітником парку відбираємо зразки, спостерігаємо цвітіння води у вирві та загиблих мальків риб. А на березі нас чекають рештки цілого поселення окупантів, яке розтяглося вздовж берега. І знову ідентифікуємо вириті окопи, землянки, насипи, тонни сміття, дошки з роз’яснювальною інформацією для солдатів рф, залишки коробки від боєприпасів, розбите скло.
Взято повторні зразки ґрунтів з вирви від граду на схилі з червонокнижною рослинністю. Науковцями зроблено геоботанічний опис для подальшого моніторингу заростання цієї ділянки.
Крайньою точкою експедиції був степовий курган серед сільськогосподарських полів, на одному з яких похилилися минулорічні незібрані соняшники. Якщо припиняються обстріли стає зовсім тихо. По дорогам можуть пересуватися лише військові та співробітники парку, тому вони стоять майже порожні й деякий час окрім нас на них нікого немає.
Команда ЕПЛ щиро вдячна співробітниками НПП “Кам’янська Січ” та всім учасникам експедиції за співпрацю.
Від ЕПЛ в експедиції взяли участь директор Олена Кравченко та еколог Катерина Полянська.
Текст Катерина Полянська
