Роман Калащук народився на Херсонщині у смт Асканія-Нова. Навчався у місцевій школі, а за тим здобував фах слюсаря, токаря-фрезерувальника у столиці. Своє життя Роман пов’язав із Рівним — тут створив сім’ю, разом із дружиною ростив донечку.
Він мав насправді золоті руки — займався ремонтами, міг фактично з нуля до звести будинок, впорядкувати його.
“Рома працював на Одещині, коли почалася війна — повернувся у Рівне. Він приписаний був до Сумського військкомату, але в перші ж дні сказав, що не збирається ховатися: потрібно стати на облік, значить – треба стати. Пішов добровольцем у наш рівненський військкомат. На початку травня його призвали, а вже з червня був на передовій,” – пригадує дружина Героя Наталія.
Роман дуже хвилювався за маму, котра живе у Києві, переживав за племінників, яких безмежно любив. Адже пів року тому у столиці помер його брат. Тож тепер Роман прагнув допомогти його діткам, підтримати їх.
У військовій справі Роман почувався впевнено, відчував себе на своєму місці. Заспокоював рідних, що все добре, а служба — гарна нагода зайнятися спортом. Брав участь у звільненні Бакалії, Куп’янська… Добрий, щирий Роман прагнув допомогти людям, не шкодував нічого, навіть себе.
“Він врятував багатьох мирних, евакуював десять сімей під час звільнення Куп’янська, за це був представлений до державної нагороди,” – пригадує Наталія.
Та понад усе Роман прагнув повернутися додому — разом із рідними, яких не бачив від травня, відзначити 10-річчя донечки, облаштовувати разом будинок, займатися улюбленою справою та просто жити…
36-річний солдат Роман Калащук загинув 4 січня у бойових діях у Кремінському районі Луганщини…
