Чоловік з прапором на російському БТРі. Це вже згодом дізнались його ім’я. А тоді, у березні, він став символом свободи й протесту херсонців проти окупації. Владислав Пастухов — поліцейський з Херсона, який залишився в окупованому місті та разом з усіма виходив на мирні протести. Про події березня 2022-го, переховування від російських окупантів, виїзд на підконтрольну територію та чим займався після — Владислав розповів Суспільному.
“Головне моє завдання — пошук злочинців та безвісти зниклих громадян. Цим займався до повномасштабного вторгнення, цим займаюсь і зараз. Я працюю у відділі управління карного розшуку головного управління Національної поліції в Херсонській області”, — розповідає Владислав.
Чоловік говорить, що залишився в Херсоні, бо проспав після доби чергування, коли відбулась евакуація силових структур. Коли відіспався, каже, поїхав подивитись, що твориться в місті, і зрозумів, що треба готуватись до навали.
Вже тоді я зрозумів, які в нас люди у Херсоні. Вони готові були, попри все, ризикувати життям, щоб протистояти цій російській навалі.
“Ми тримались разом наш підрозділ розшуку злочинців, ми разом планували деякі дії, окрім того, я зв’язувався з теробороною, з керівництвом, з цивільними громадянами. Ми готували коктейлі Молотова, діставали електроди, допомагали робити протитанкові їжаки, проводили невеличкі навчання для людей”, — ділиться поліцейський.
Перші дні разом з цивільними їздили на Антонівський міст, де під обстріл потрапили українські військовослужбовці, розповідає Пастухов, намагалися їх ідентифікувати і доправити до моргу.
“Я був з цивільними переважно, іноді їздили інші працівники поліції, також їздив мій син. Він військовослужбовець ЗСУ, Нацгвардія. Вже тоді я зрозумів, які в нас люди у Херсоні. Вони готові були, попри все, ризикувати життям, щоб протистояти цій російській навалі”, — згадує Владислав.
На мітинги ми виходили ризикуючи власним життям. Думаю, якщо ми б не виходили й не показували свою громадську позицію, тут би все було інакше.
Ці люди, говорить поліцейський, протягом всієї окупації перебували у місті та області. Вони допомагали отримувати інформацію і коригувати дії ЗСУ. Сам Владислав в Херсоні пробув 40 діб. На мітинги, каже виходив постійно, його родина також.
“На мітинги ми виходили ризикуючи власним життям. Думаю, якщо ми б не виходили й не показували свою громадську позицію, тут би все було інакше. Всім людям потрібна підтримка. Люди мають бачити, що вони не одні, інші мають також відчуття. І якщо вам не вистачає сміливості, є ті хто може це показати. Ми почали виходити на майдан, щоб виразити громадську позицію”, — каже чоловік.
З прапором на БТРі. Поліцейський з Херсона, який став відомим завдяки відео, про події березня та роботу в окупації
Владислав розповідає, що крім усього разом з колегами виконував завдання — мав у натовпі виявляти осіб, які переодягались у цивільний одяг, а насправді були засланцями Росії й пробували скоригувати дії військових РФ.
“Провокації були, але самі ж провокатори боялися великої кількості проукраїнськи налаштованих херсонців, які виходили на мітинги. Цих запроданців було видно в натовпі, вони ходили та щось проросійське вкидували. Але як правило люди самі давали їм відсіч і допомога поліції не потрібна була”, — згадує Владислав.
Найбільш сміливі йшли ближче до росіян, намагались донести тим, що їх допомога тут нікому не треба, що нас нема від кого звільняти, що нацистів тут нема.
Зазвичай люди збирались на площі Свободи. Владислав показує, де стояли блокпости, де протитанкові їжаки, і де знаходились мітингувальники.
“Переважна більшість людей знаходилась за парканом, біля кінотеатру “Україна”. Тут розвішували транспаранти, прапори, намагались близько не підходити. Та найбільш сміливі йшли ближче до росіян, намагались донести тим, що їх допомога тут нікому не треба, що нас нема від кого звільняти, що нацистів тут нема, якщо хочуть можуть подивитись самі”, — згадує поліцейський.
Були у нас випадки, коли людям попадало і в ноги, і в груди, були випадки коли розривалися світло-шумові гранати поруч з людьми, вони отримували опіки.
Перша ротація росіян, які охороняли площу і підступи до окупаційної адміністрації, була більш-менш спокійною, каже Владислав. Згодом з’явились інші, підступніші — за будь-яких обставин вони відкривали вогонь по людях.
“Вони не просто у гору стріляли, почали стріляти по людях, використовували газ. Якщо подивитись на стіни кінотеатру “Україна”, можна побачити замазані плями. Там діри від гранатометів, які відстрілювали спецзасоби сльозогінної дії. Вони були настільки міцної дії, вистрілювали на таку велику відстань, що навіть пробивали стіни й застрягали там. Зрозуміло, що така зброя приводила до тяжких поранень, коли потрапляла в людей. Були у нас випадки, коли людям попадало і в ноги, і в груди, були випадки коли розривалися світло-шумові гранати поруч з людьми, вони отримували опіки”, — розповів Пастухов.
Джерело: Суспільне
