Чи будуть безпечними херсонські кавуни та коли дітям знову можна буде купатися в Дніпрі?

І в цьому були впевнені тисячі туристів, які прямували на узбережжя Чорного та Азовського морів на відпочинок. Бо це дійсно було саме так. До дитячих оздоровчих таборів родини зі всієї України відправляли своїх діточок на оздоровлення, розуміючи, що на морі вони отримають чисте повітря, якісне харчування, багато овочів та фруктів.

Херсонські пляжі вздовж річок теж були влітку переповнені. «Ми виросли на Дніпрі!» – так кажуть херсонці, більша частина з яких має дачі на притоках річок. Родини намагалися в спеку більше часу проводити на своїх садибних ділянках біля води.

У сезон овочів та фруктів у кожному куточку України на великих ринках та маленьких розкладках можна було побачити написи: «херсонський кавун», «білозерські перці», «херсонські томати»… Це було все одно, що знак якості. У цьому сезоні, на жаль, екологічно чистої та смачної продукції сільгоспвиробників Херсонщини не було на ринках держави. Війна…

Якої шкоди війна вже завдала довкіллю Херсонської області? Чи збережемо ми статус екологічно чистої області, де звикли відпочивати тисячі родин з дітьми? Що відбувається на території заповідників? В якому стані річки та моря? Скільки часу потрібно на відновлення природи та чи можливо це взагалі?

Ми намагалися знайти відповіді на всі ці питання.

Кожен день війни завдає величезної шкоди природі й довкіллю – чим довше тривають бойові дії, тим більше проблем накопичується. Вибухи, пересування важкої техніки, пожежі, залишки вбитих людей і тварин, що розкладаються, – це все негативно впливає на воду, повітря, наші родючі ґрунти.

Обсяги заподіяної шкоди

У жовтні Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України озвучило обсяги заподіяної російською армією шкоди українській природі за майже 8 місяців війни. Ось лише декілька кричущих прикладів, які наводить заступник міністра захисту довкілля Євгеній Федоренко:

– українські чорноземи, найродючіші у світі, Росія перетворила у величезне мінне поле – розмінування потребуватиме майже третина території України (близько 200 тис. км2);

– понад 2,4 млн га українських лісів, уже звільнених ЗСУ, зазнали значних пошкоджень: вони спалені та перекопані окопами;

– війною уражені 20% природоохоронних територій України;

– через лісові пожежі, від горіння нафтопродуктів і загоряння промислових об’єктів, викиди в атмосферу на сьогодні вже перевищили 67 млн тонн;

– РФ окупувала 2,209 родовищ з енергоресурсами, металами й мінералами, їх разом оцінюють у 12,7 трлн євро.

Як повідомляє Рахункова палата, посилаючись на дані Оперативного штабу з фіксації екозлочинів РФ, станом на початок листопада внаслідок дій країни-терориста довкіллю України вже завдано збитків на суму понад 1,35 трлн грн. Проте екологи кажуть, що навіть ця шалена сума не відображає реальної картини.

Що саме відбувається з довкіллям, як воно змінюється під час бойових дій – розглянемо на деяких прикладах.

Танки ущільнюють ґрунт

Від початку війни станом на 19 листопада, згідно зі щоденними звітами Генштабу ЗСУ, Росія втратила на війні з Україною понад 2885 танків. Тобто ці 2885 танків уже топтали наш ґрунт, а скільки їх іще залишається на фронті! Один танк має вагу близько 40-50 тонн – він ущільнює ґрунт на 60 сантиметрів.

«Відповідно, змінюється і водний, і повітряний режим ґрунту. Його відновити складно, родючість зменшується удвічі. Шкода від одного танка орієнтовно складає 1000 гривень на добу. А ще й залишки пального, мастила та шумове забруднення», – розповідає перший заступник міністра захисту довкілля Руслан Гречаник.

Крім того, розбита військова техніка, що зостається на окупованих територіях, – це канцерогенне сміття. Доки воно буде залишатися на землі, доти отруюватиме навколишнє середовище важкими металами, що потрапляють у ґрунтові води.

Уявити масштаби забруднення довкілля через розбиту техніку можна за допомогою спеціального застосунку «ЕкоЗагроза» (детальніше про нього – далі в тексті). До прикладу, 2848 знищених танків ворога – це понад 131 тисяча тонн відходів і майже 11 тисяч тонн викидів в атмосферу (цифри станом на 19 листопада)…

Наслідки від вибухів і детонації

Під час вибуху чи детонації снарядів утворюється одразу декілька хімічних сполук:

– чадний газ,

– вуглекислий газ,

– водяна пара,

– бурий газ,

– закис азоту,

– діоксид азоту,

– формальдегід,

– пари ціанистої кислоти,

– азот.

А ще – велика кількість токсичної органіки: окислюються навколишні ґрунти, деревина, дернина. Під час вибуху продукти хімічної реакції вивільняються в атмосферу. Оксиди сірки та азоту можуть спричинити кислотні дощі, які змінюють рН ґрунту та викликають опіки рослин, особливо хвойних. Кислотні дощі негативно впливають і на організм людей, тварин, птахів.

Металеві уламки снарядів, що потрапляють у довкілля, також небезпечні. Так, оболонка боєприпасів виробляється із чавуну з домішками сталі, містить у своєму складі залізо та вуглець, а ще – сірку та мідь. Ці речовини потрапляють до ґрунту, далі мігрують у ґрунтові води і в результаті потрапляють до харчових ланцюгів, впливаючи і на тварин, і на людей.

«У тих полях, де зараз є вирви від снарядів, урожайність точно буде нижчою через підвищену кислотність ґрунту. А сам урожай буде забруднений важкими металами. Це знизить якість нашого зерна. Я бачив фотографії, де на одному полі є сотні воронок. Таке поле вже втрачене для сільського господарства. Очистити ґрунт – це велика проблема. А вирощувати врожай без попереднього очищення чорнозему – це означає втратити його якість», – пояснює завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету і член правління Української природоохоронної групи UNCG Іван Мойсієнко.

Ще одна потенційна загроза для всього живого, особливо на півдні України, – ризик вибуху на Запорізькій атомній електростанції. Наслідки можуть бути колосальними, але це тема для окремого дослідження.

Вплив нафтопродуктів на ґрунти, води й повітря

По нашій землі щодня рухається і пошкоджується ворожа військова техніка, забруднюючи ґрунти паливно-мастильними матеріалами. У ґрунті, просоченому нафтопродуктами, витісняється кисень, порушуються біохімічні та мікробіологічні процеси, зазначають фахівці відділу клімату громадського об’єднання «Екодія». Унаслідок цього погіршується водний і повітряний режими та колообіг поживних речовин, порушується кореневе живлення рослин, гальмується їхній ріст і розвиток, що призводить до загибелі.

Потрапляючи у водойми, нафтопродукти формують плівку на поверхні, що порушує обмін енергією, теплом, вологою та газами між водою і атмосферою. Відбуваються процеси, що спричиняють загибель риби, морських птахів і мікроорганізмів.

4 листопада Оперативне командування «Південь» повідомило, що російські загарбники створили на окупованій Херсонщині «колосальну екологічну загрозу» через «масований підрив» плавзасобів та суден біля пристаней та причалів Дніпра.

«Тони пального, що витікають із пошкоджених суден, зараз прямують за течією в дельту Дніпра, у бік заповідної зони Національного природного парку «Нижньодніпровський», – зазначили українські військові.

Але головна небезпека від нафтопродуктів – знищення нафтобаз: кількість забруднюючих речовин, які потрапляють при цьому в повітря, – просто неймовірна. Навіть наслідки розриву ракет та снарядів – ніщо, порівняно з цим. За попередніми оцінками, обсяг викидів забруднюючих речовин під час війни з усіх джерел, сягає 46 млн. тонн. Для порівняння: у 2019 році загальні викиди по Україні становили близько 2,4 млн. тонн, у 2021-му – 2,25 млн. тонн. Такі цифри називає міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Руслан Стрілець і пояснює:

«Як це відобразиться на навколишньому середовищі? Опадами у вигляді кислотних дощів, змінами екосистем, і це точно буде прискорювати зміни клімату. Уже зараз в Європі спостерігаються аномальні спека та зливи. А ця вода не залишається в річках, озерах. Вона випаровується, а потім величезною зливою знову опускається, змивається і не залишається в ґрунті. Ці процеси призводять до зневоднення територій, які багато років використовувалися для комфортного життя, сільського господарства тощо».

Херсонські кавуни можуть бути небезпечними після війни?

Екологи стверджують, що після закінчення війни, ймовірно, не можна буде одразу засаджувати поля, де раніше точилися бойові дії. Доведеться проводити якісь роботи з очищення чорнозему, або залишити ці ґрунти на роки, щоб земля там самостійно відновлювалася. Українська природоохоронна група наводить приклад Франції, де досі існують землі, які були законсервовані після Другої світової війни. Та наслідки залишаються досі навіть після Першої світової війни!

Приклад з історії. У 1916 році, під час Першої світової війни, на річці Сомма на півночі Франції відбулася кривава битва, що тривала декілька місяців. Історія свідчить, що тоді понад 1 мільйон людей були вбиті чи поранені, випущено майже півтора мільярда снарядів, третя частина з яких не вибухнули. Через 100 років міжнародний журнал ґрунтознавства European Journal of Soil Science опублікував результати дослідження, задля якого вчені зібрали зразки ґрунту з воронок, що залишилися на місці битви на Соммі. Вміст свинцю та міді навіть через століття перевищував фонові значення для регіону, а в деяких місцях вміст свинцю був вищим за межі, допустимі санітарними нормами Євросоюзу.

«Якщо подивитися на мапу якісних ґрунтів, найродючіша земля України – це південь, схід та трохи центр. Це ж якраз ті території, на яких зараз тривають бойові дії. Тому ґрунти та ґрунтові води на цих територіях будуть забруднені», – каже керівниця відділу клімату громадського об’єднання «Екодія» Євгенія Засядько.

За її словами, про рівень забруднення поки говорити зарано – екологи мають поїхати на поля і перевірити. Але існує ймовірність того, що навіть після деокупації, наступного літа, ті ж знамениті херсонські кавуни буде небезпечно вживати в їжу, бо в ґрунті можуть міститися важкі метали чи канцерогени.

«Однак я сподіваюся, що Міндовкілля скоро розпочне розробляти методики щодо того, як відновити ці землі. Адже світового досвіду відновлення після війн, на жаль, не існує. Нам доведеться все самостійно проходити після перемоги», – каже екологиня.

Чорноморський біосферний заповідник

Розташований на території Херсонщини й частково Миколаївщини. При цьому понад 85% його території – це акваторія Чорного моря. Заповідник є притулком для мігруючих птахів, загалом тут гніздується дуже велика кількість пернатих. Власне, для їхньої охорони свого часу й було створено Чорноморський біосферний заповідник.

Найбільшої шкоди заповіднику завдають пожежі – через дії ворога тут вирував такий вогонь, що його було видно з космосу. Причому є свідчення місцевих жителів, котрі розповідають, що окупанти забороняли їм гасити пожежі. Вогнем знищено значну частину заповідних територій, що призвело до суттєвих змін в екосистемі.

Кінбурнська коса

Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» входить до складу Чорноморського біосферного заповідника. Стан довкілля на території Кінбурнського півострова сьогодні називають катастрофічним. Обстріли, лісові пожежі, пересування важкої техніки, мінування заповідних земель – усі ці дії росіян призводять до загибелі флори й фауни.

Приміром, найбільше в Європі поле диких червонокнижних орхідей наразі під загрозою знищення – про це розповідала колишня Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.

Керівник «Української природоохоронної групи» Олексій Василюк каже, що врятуватися, напевно, могли тільки птахи, але чи повернуться вони на попелище – невідомо.

«Можливо, від полум’я втекли великі тварини, але всі дрібні, усі комахи, що живуть на землі та на деревах, загинули. Дуже постраждала екологія. Попіл та інші шкідливі викиди від горіння потрапили в атмосферу, забруднили море», – додає еколог.

Також відомо про знищення вогнем реліктових лісів, на відновлення яких знадобиться більше століття. Про це на початку вересня розповів міністр захисту довкілля Руслан Стрілець.

«Там на сьогодні загинули безліч диких тварин та птахів. Ми навіть не можемо обрахувати точну їхню кількість. Знаємо тільки про те, що там згоріли реліктові ліси, для відновлення яких треба буде дуже багато років, навіть не 10, не 50 і не 100», – зазначив він.

Біосферний заповідник «Асканія-Нова»

Одне із семи чудес України, єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, тисячі тварин різних видів, унікальний дендрологічний парк – це все «Асканія-Нова», і все це опинилося під окупацією.

До останнього часу бойові дії на території заповідника та селища Асканія-Нова не велися, постійної дислокації військових і військової техніки там не спостерігалося. Проте наразі все змінилося. У жовтні в селі з’явилися окупанти, завезли багато важкої техніки. Її намагаються маскувати, для чого риють на території селища та навколишніх цілинних полів окопи – про це розповідають місцеві жителі окупованої Херсонщини.

При цьому найбільше від нашестя окупантів страждають тварини. І якщо в попередні місяці війни співробітники заповідника опікувалися переважно тим, де знайти корми та ліки для тварин (до речі, ці потреби допомагають закривати лише благодійники, бо держфінансування наразі неможливе), то тепер до цих проблем додалися інші, набагато страшніші.

Як розповів Гривні.UA місцевий житель Петро (ім’я змінене з міркувань безпеки), від постійного шуму техніки, зокрема гулу літаків, які літають надто низько, у тварин через напругу та тривожність змінюється поведінка.

«Через паніку вони б’ються об землю, кидаються на загорожі, завдаючи собі травм», – каже чоловік.

Лінія фронту, безперечно, поступово просуватиметься в бік окупованого Криму по лівобережній Херсонщині. Не омине вона й заповідник Асканія-Нова, де загарбники наразі, ймовірно, будують укріпрайон. Тож в якому стані ми побачимо заповідник після визволення – важко навіть уявити…

Азово-Сиваський національний природний парк

Розташований на косі Бирючий острів та в західній частині Азовського моря. Родзинкою Азово-Сиваського парку є так зване «мертве море» – озеро Сиваш. Це затока Азовського моря, розділена на 11 мілких водойм. Тут гніздується понад 100 видів птахів, причому багато з них занесені до Червоної книги України.

Наразі природний парк теж опинився в зоні бойових дій. Відомо, що курортна зона коси Арабатська Стрілка, яка входить до заповідної території, сьогодні повністю заселена російськими військовими. По унікальних ґрунтах Присивашшя їздить важка військова техніка, знищуючи рослинний світ, зокрема й червонокнижні види. Крім того, окупанти влаштували полігон для мобілізованих військових між населеними пунктами, тим самим вони наражають цивільне населення на небезпеку та плюндрують природні багатства.

Національний природний парк «Олешківські піски»

Це найбільший піщаний масив у Європі – безмежні бархани висотою до 5 метрів та негуста рослинність. Стримують пустелю штучно насаджені густі ліси. Олешківські піски вважають унікальною природною зоною, де можна побачити незвичайні екосистеми та рідкісні види рослин. Вивчення цих територій не припинялося до останнього часу, а науковці продовжували робити відкриття.

За радянських часів серед пісків знаходився військовий полігон, на якому відпрацьовували бомбування льотчики з країн Варшавського договору. До останнього часу тут переховувалися російські окупанти та стріляли звідси по Миколаєву.

До війни на території природного парку часто траплялися піщані бурі, неприємні наслідки яких відчували на собі навіть жителі Херсона. Для стримування пустелі, власне, свого часу й були насаджені ліси довкола. Проте пожежі, спричинені бойовими діями, знищують лісовий масив. Площі згорілого лісу будуть відомі лише після деокупації цієї території, проте можна припустити, що нашестя піщаних бур на півдні України значно посилиться.

Національний природний парк «Джарилгацький»

Джарилгач – найбільший острів України та Чорного моря. Тут знаходиться Національний природний парк «Джарилгацький», одне з найгарніших місць в Україні. Острів також є місцем гніздування перелітних птахів, а ще тут живуть олені, муфлони, дикі кабани та інші види.

Ще влітку стало відомо, що російські окупанти розмістили поблизу маяка на Джарилгачі свою військову базу, а з іншого боку, від селища Лазурного, замінували острів. Тож потрапити туди природоохоронцям неможливо.

«У нас є неофіційна інформація, що окупанти не дають підгодовувати тварин відповідним службам. І та шкода, яку зараз Росія чинить на туристичні місця, на природні парки, в якійсь частині це не можна бути відновити», – повідомила голова Державного агентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів.

Через війну водні артерії України наповнюються токсинами різного походження, зокрема:

– скид токсичних речовин в результаті аварії якогось підприємства,

– пошкодження очисних споруд і як наслідок – потрапляння у воду каналізаційних відходів без очищення,

– потрапляння у водойми продуктів горіння від пожеж через бойові дії,

– забруднення вірусами чи мікроорганізмами в результаті терористичних актів тощо.

Будь-який із перерахованих чинників потенційно призведе до забруднення води настільки, що вона становитиме небезпеку для всього живого. Як наслідок – санітарно-гігієнічна ситуація в населених пунктах може досягти критичного стану.

«Непоправних наслідків матиме басейн ріки Сіверський Донець, Кальміус. Також Дніпро зазнає великого забруднення, порушення гідробалансу басейну та руйнування гідросистеми через дії ворога. Зокрема через захоплення Каховської ГЕС», – зазначив директор Центру моніторингу наслідків військових конфліктів Євген Ситник.

Але проблема стосується не лише територій, де йдуть активні бойові дії, а всієї України. До прикладу, ще навесні, після того, як уламки ракет пошкодили резервуари для добрив у Тернопільській області, у пробах річкової води нижче за течією було виявлено рівень аміаку в 163 рази вище норми, а нітратів – у 50 разів. Що вже казати про окуповані території…

Тож купатися в Дніпрі наступного сезону навряд чи буде безпечно. Це треба буде усвідомити матусям усіх діточок, які виросли на річці та не уявляють літа без купання.

Проблема отруєних річок не має кордонів – річки несуть свої води разом із токсинами в моря. Забруднення морів під час бойових дій – це окрема тема, яку ще належить дослідити, бо наразі це неможливо. Проте вже зараз можна стверджувати, що екосистеми Чорного й Азовського морів також знаходяться під величезною загрозою.

«Кожна міна – це забруднення моря. Кожний корабель, який затонув, – це потенційна екологічна бомба, тому що там точно є нафтопродукти, боєприпаси, інші небезпечні речовини. Через роки це почне впливати на якість води. Можливо, уже впливає», – пояснює міністр захисту довкілля та природних ресурсів Руслан Стрілець.

Військові дії напряму впливають на всі живі організми, які є в морях, ставлячи під загрозу їхнє існування. Так, через війну в Чорному морі уже загинули близько 50 тисяч дельфінів. Про це у жовтні повідомив еколог, доктор біологічних наук Іван Русєв. Причинами цього, кажуть науковці, є хімічне та шумове забруднення води, а також використання окупантами військових сонарів, які буквально роблять дельфінів сліпими. Приблизно в третини дельфінів, тіла яких викинуло море поблизу Одеси, виявлено акустичні травми.

Про отруєння Азовського моря, унаслідок чого цьогоріч різко підвищилася температура води, розповів працівник риболовної сфери з Генічеська.

«Там загроза дуже великої екологічної катастрофи у зв’язку з тим, що і в Криму, і тут порозбивали деякі продуктопроводи, які переганяли хімічну речовину – азот і ще щось, треба до фахівців звертатися. Розбито багато, усе тече в Азовське море. Це велика біда. Отруюється вода й різко змінилася температура: підвищення різке, це дуже небезпечно для риби», – наголосив він.

Спеціалісти кажуть, що жива риба з Азовського моря чи, наприклад, креветки внаслідок хімічного отруєння води можуть містити високу концентрацію важких металів, тож споживати їх в їжу стає небезпечним для людини.

Вплив війни на морське біорозмаїття в будь-якому разі не пройде безслідно. Причому поряд із наслідками, які ми спостерігаємо вже сьогодні, цей вплив може бути довгостроковим – коли наслідки ми побачимо через кілька років або десятиліть, пояснює біологиня та експертка ГО «Екодія» Соф’я Садогурська. Вона приводить приклад стану морів після Другої світової війни:

«Пройшло майже 80 років, але є регіони в Атлантичному й Тихому океані, де затонулі кораблі досі лежать, отруюючи морське середовище. Будемо сподіватися, що в Чорному морі вплив буде не такий катастрофічний».

Після закінчення бойових дій ми будемо довго пожинати плоди, розповідають фахівці громадського об’єднання «Екодія». Основні з них:

– руйнування екосистем,

– забруднення ґрунтів,

– зменшення біорізноманіття,

– зростання кількості шкідників у лісах.

До того ж значну частину природних ресурсів Україна буде використовувати для своєї відбудови. Відновлення країни також неодмінно супроводжуватиметься значними викидами парникових газів через виробництво будівельних матеріалів. Приміром, важко навіть уявити, скільки нам знадобиться того ж цементу для відбудови. А саме його виробництво є одним із найбільших джерел викидів парникових газів, кажуть екологи.

На жаль, розмінування та очищення територій від вибухонебезпечних предметів триває багато часу. Досвід країн із мінною проблематикою свідчить про те, що 1 рік бойових дій потребує 10 років розмінування. Про це йдеться в інформаційному бюлетені Державної служби з надзвичайних ситуацій.

У Міністерстві внутрішніх справ України називають ще більш тривалий період, необхідний для розмінування постраждалих внаслідок війни територій. Там відштовхуються від того, що 1 день активних бойових дій потребує до 30 днів розмінування. Іншими словами, рік війни дорівнюватиме майже 30 рокам очищення довкілля від мін та інших вибухонебезпечних предметів. І хоча війна триває, однак уже зараз зрозуміло, що постраждале українське довкілля залишатиметься небезпечним протягом дуже великого періоду.

Проте очищення територій передбачає не лише розмінування. Не менш важливим є і ліквідація відходів – ідеться про розбиті будівлі, залишки техніки, як військової, так і цивільної. Це все теж потрібно кудись вивозити, утилізувати розумно, не створюючи нових сміттєзвалищ.

А такі ситуації вже були. За словами міністра захисту довкілля Руслана Стрільця, коли ЗСУ звільнили Київщину, було зафіксовано факти вивезення тонн будівельних відходів у ліс та лісосмуги.

«Ми зробили робочу Google-карту, щоб розуміти, де що знаходиться, кожна локація, фото. Обласна адміністрація Київщини створила 50 локацій, куди централізовано звозять відходи руйнації. Далі їх сортують, щоб у подальшому переробити. Сміття будуть подрібнювати, щоб його можна було повторно використати під час відновлення доріг, будівництва тимчасових переходів, переїздів тощо», – розповів міністр.

На Херсонщині від російської навали постраждали як крупні агрохолдинги, так і невеликі приватні фермерські господарства. Як зазначає голова Херсонської ОВА Ярослав Янушевич, станом на початок війни в області нараховувалося 2900 підприємств аграрного комплексу, і сьогодні близько 60% агропідприємств пошкоджено або знищено.

З метою фіксації військових злочинів Російської Федерації було створено мапу руйнувань агросектору України. Про її презентацію розповів Ярослав Янушевич. Як зазначається, ця мапа була створена, щоб показати реальні збитки, завдані російською агресією. Тепер підприємці зможуть зафіксувати втрати й отримати фінансову підтримку на відновлення та відбудову.

Мапа всеукраїнська, але вже містить першу інформацію про ситуацію в Херсонській області. На карті вже можна побачити внесені дані по деокупованих територіях або пошкодження, які фіксують супутники.

Наприклад, повна руйнація будівель фермерського господарства «Алмаз» Новоолександрівської сільської територіальної громади Херсонської області.

На карті також можна побачити земельні ділянки, які постраждали від вибухів.

Депутат Херсонської обласної ради, аграрій Сергій Рибалко в коментарі «Новинам Приазов’я» розповів, що підприємці намагаються проводити осінні польові роботи в регіоні там, де це безпечно та де залишилася необхідна техніка.

«Там, де боїв немає, де трохи залишилося людей, техніка, то люди посіють хоч щось. На жаль, є така істина, що слідом за воєнним роком іде рік голодний. І це, напевно, буде проблема велика. Люди намагаються посіяти хоч якусь пшеницю, може, хтось ріпаки, але це мізер, одиницями відсотків вимірюється від того, що сіялося раніше. За моїми підрахунками, це десь лише третина полів, які засівалися пшеницями раніше.

Навіть на тих територіях, а це правобережна Херсонщина, які вже зараз звільнені фактично, зайти та працювати важко, майже неможливо. Основна причина – це замінування полів, територій. Замінувань дуже багато, снарядів багато, які не розірвалися. На лівому березі підприємства, які зараз «націоналізовані», теж проводять роботи, але розпорядження майном вже проводять нові «господарі». Я не думаю, що там щось залишиться», – зазначив аграрій.

Зараз бойові дії перемістилися на територію лівобережної Херсонщини, тож область може зіткнутися з дефіцитом продуктів уже цього року.

Станом на 19 листопада, на звільненій від окупанта частині Херсонщини проводяться заходи з розмінування. Майже 2000 вибухонебезпечних предметів вдалося знешкодити за останній місяць. Але це крапля в морі, бо кожен день у новинах з’являється інформація про постраждалих, що підірвалися на міні, яку залишили, як пастку, вороги.

З останнього… У селі Новорайське Бериславського району машина колесом наїхала на міну. В автівці знаходилася родина з 11-річною дитиною. Усі отримали травми різної ступені важкості. Також у ці дні на міні підірвалася автівка «Укрзалізниці». На щастя, обійшлося без постраждалих.

ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ – ЯК ЦЕ ВІДБУВАТИМЕТЬСЯ

Першочерговим завданням для екологів є встановлення фактів та кількості завданих війною збитків навколишньому середовищу. Над цим уже активно працюють. Зокрема, Міндовкілля розробило й запустило спеціальний ресурс «ЕкоЗагроза». З його допомогою спеціалісти збирають дані про екологічні загрози, спричинені російськими окупантами, та розробляють план для їхньої подальшої ліквідації. Кожен небайдужий українець може долучитися до армії захисників довкілля та за допомогою застосунку «ЕкоЗагроза» надіслати фото- й відеоматеріали, що є доказами екоциду. Фіксація збитків необхідна ще й для розрахунку компенсації, яку Україна має отримати для відновлення не лише інфраструктури, але й екосистем, які можна буде відновити.

«Об’єкт інфраструктури можна збудувати заново за кілька років. А якщо ми говоримо про тисячі гектарів лісу, що згорів, то для того, щоб він виріс, потрібно 50-70 років, а іноді й сотні років. Жодні гроші сьогодні не відновлять екосистему», – пояснює міністр захисту довкілля Руслан Стрілець.

За його словами, уже є розроблений план відновлення України – «план, пронизаний, по суті, екологічними нормами та стандартами», як зазначив міністр. Він додав, що все відновлення робитиметься за сучасними європейськими стандартами відповідно до директив і відповідно до зеленого курсу, який обрала Європа багато років тому.

Але треба пам’ятати, що деякі території неможливо буде відродити – ідеться передусім про національні парки та заповідники. Зруйновані екосистеми можуть відновитися тільки самі, а для цього знадобляться десятиліття…

На жаль, війна вбиває все живе… Коли родини з дітьми зможуть знову оздоровлюватися на Херсонщині, а всі українці їсти чисті продукти з Херсонщини? На це питання поки немає відповіді.

Євген Веселов – Джерело