Термін “каскадне руйнування фронту” вперше у ході повномасштабної війни було застосовано до подій у ході контрнаступу ЗСУ на Харківщині.
Характерною рисою цього явища було ланцюгове руйнування системи оборони противника на широкій ділянці фронту.
Нещодавній контрнаступ ЗСУ на півночі Херсонської області також призвів до каскадного руйнування фронту противника.
Такий успіх українських захисників став можливим завдяки відсутності у російських окупантів оперативного резерву на цьому напрямку, відсутності якісного оперативного (бойового) забезпечення ворожих підрозділів та повна деморалізація особового складу.
Після прориву лінії оборони, мобільні штурмові групи ЗСУ на броньованих автомобілях із крупнокаліберними кулеметами розпочали рейди в оперативній глибині ворога, російські передові підрозділи на суміжних напрямках опинились під ризиком тактичного охоплення. Тилова система забезпечення, управління та оперативного реагування ворога у даних районах була повністю виведена з ладу.
Наші штурмові групи практично не зустрічали опору та швидко просувались вглиб тимчасово окупованої території. Основні сили сухопутних військ ЗСУ за допомогою важкого озброєння та артилерії зуміли розширити лінію прориву, та закріпитись на нових позиціях. Російські підрозділи були змушені терміново відступати, частина окупантів опинилась в оточені та здалась у полон. Після проведення успішної фази контрнаступу українські захисники провели зачистку звільнених територіях.
Запорукою успіху контрнаступу ЗСУ стало виснаження, деморалізація особового складу російських окупаційних військ. Низький морально-психологічний стан російських солдат зумовлений тим, що найбільш боєздатні підрозділи ворога на південному заході Херсонської області були планомірно знищені українськими захисниками протягом квітня-серпня. На зміну цим “елітним” підрозділам були переміщені сухопутні сили, які мають набагато меншу боєздатність та вмотивованість до ведення бойових дій.
Застосування українськими захисниками високоточної західної зброї докорінно змінило ситуацію на фронті. Знищені склади з пальним, боєприпасами, продовольством та військовою технікою не тільки унеможливили ефективне бойове забезпечення російського угрупування на правобережжі Дніпра, але й сформували серед російських бойовиків сталу думку про те, що у війні відбувся корінний перелом, і ситуація на фронті для загарбників далі буде лише погіршуватись.
Ризик загибелі на війні для більшості з них став настільки реальним, що російські військові почали шукати способи втечі із бойових підрозділів. Росіян спочатку клопотали про звільнення, переведення у тилові підрозділи, а згодом розпочалось масове самокаліцтво та дезертирство.
Початок контрнаступу ЗСУ на півночі Херсонської області, створення плацдарму, подальше знищення логістичної системи ворога та звістка про стрімке звільнення Харківщини – все це забезпечило повну деморалізацію ворога та панічний відступ.
Крім того, російські військові створили перше угрупування з прикриття основних своїх сил із незаконно “мобілізованих” бойовиків у тимчасово окупованій Донецькій області.
Однак ці люди, не мають жодної військової підготовки чи бойового досвіду. Такі бойовики не забезпечені ні боєприпасами, ні засобами зв’язку, ні продовольством. Та у своїй більшості повністю деморалізовані. Такі “солдати” або шукають можливість встановити контакт із українськими захисниками, щоб здатись в полон, або просто не чинять жодного опору контрнаступу ЗСУ та добровільно складають зброю.
Успіх Сил оборони України на Півдні України, забезпечений ефективним застосуванням західних реактивних систем залпового вогню, що зумовило у ворога дефіцит боєприпасів, продовольства, пального, деморалізацію російських військових та “мобілізованих” бойовиків. Планомірне знищення найбільш підготовлених та вмотивованих підрозділів противника, ключових ланок військового управління у ході стабілізаційної фази повномасштабної війни забезпечили гарні умови для контрнаступу ЗСУ.
А ефективне застосування Силами оборони України мобільних штурмових груп забезпечило значні успіхи зі звільнення півночі тимчасово окупованої Херсонщини.
Автор – Олександр Миронченко .
