Роман із позивним “Борода” — військовослужбовець одного із батальйонів 124 бригади територіальної оборони. До війни чоловік працював висотником, будував та ремонтував будівлі.
«Моя професія досить потрібна в інших країнах. Були пропозиції, можливості поїхати працювати закордон, але Україна ближча до серця, тут теж можна заробляти, аби руки на місці були» — розповідає Роман про життя до повномасштабного вторгнення.
«24.02 жінка розбудила, каже шось бахкає, ввімкнули новини, зрозумів, що почалася війна та й пішов до військкомату. Я сам із Вінничини то довелося почекати поки розподілять, тому що черга із українців була величезна. Всі хотіли захищати Україну».
«русня — це не люди. Плач дітей, жінок, розбиті церкви, знищені міста та села. Коли на все то дивишся, не розумієш хто взагалі на таке здатний, на цій землі не має місця таким».
По спеціальності “Борода” сапер і добре знає своє діло, на його рахунку вже багато розмінованих ділянок та не менше учнів яких він тому навчив.
«Перемога за нами буде бо ж займаємся ми бравим ділом – захищаємо нашу землю, наших людей. Будемо гнати ту скотину до самої москви і заспіваєм “Червону калину” на їх червоіній площі. Після війни в мене буде багато роботи, як і у будівельника так і у сапера, але ми із тим впораємось».
