Лідерка партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко — майже чверть століття в українській політиці. Партійні перегони та боротьба Тимошенко тривають майже половину її життя. Вона неодноразово змінювала власний стиль та політичний імідж: ми пам’ятаємо її в інвалідному візку на Майдані, а потім — і на високих підборах у кулуарах парламенту. Вона була на коні в образі Жанни д’Арк та у шкіряному костюмі на мотоциклі. Довгий час перед виборцями Тимошенко з’являлась із заплетеною косою, але згодом змінила фірмову зачіску та одягла окуляри.
Вона була у владі на посаді прем’єра, тричі невдало балотувалась у президенти, але за Тимошенко все ж більше закріпився образ вічної опозиціонерки. Її партія прикривалась образом опозиції, навіть коли її лідерка двічі очолювала уряд, бо політичні реалії демонструють, що критика влади завжди звучить яскравіше за непопулярні рішення та реформи.
У 2005 році Юлію Тимошенко назвали третьою “найвпливовішою жінкою у світі”, а у 2012 році її навіть номінували на Нобелівську премію миру.
Тимошенко була в українській політиці тоді, коли значна частина теперішніх колег по парламенту ходила ще в школу. Юля (саме так на ім’я називають її виборці) була “хрещеною мачухою” цілої генерації одіозних політиків, які все ж не стали партійною опорою для самої “Батківщини” — Андрія Портнова, Арсена Авакова, Олега Ляшка, Надії Савченко, Наталії Королевської, Сергія Пашинського, Антона Яценка та багатьох інших.
Рух ЧЕСНО у рубриці #ПортретНардепа проаналізував дані з сайту Верховної Ради, щоб з’ясувати, якою законотворицею є лідерка “Батьківщини”, які запити надсилала, до яких законопроєктів подавала правки та якій тематиці присвячені її виступи у сесійній залі.
Посади та регалії
До Верховної Ради ІХ скликання Юлія Тимошенко очікувано балотувалась під №1 виборчого списку власної партії. На вибори Тимошенко йшла з програмою “Новий курс”, який презентувала ще перед президентськими перегонами і який вже традиційно мав багато популістичних обіцянок, наприклад, про дешевий газ.
Одна з виборчих обіцянок Юлії Тимошенко
На презентації програми не обійшлося без “випадкових” перформансів
У першій частині виборчого списку на парламентських виборах йшли її давні соратники, а також союзники, які до того очолювали власні політсили, — Сергій Тарута (“Основа”) та Валентин Наливайченко (Рух “Справедливість”). У підсумку на позачергових парламентських виборах 2019 року “Батьківщина” здобула 8,18% голосів (1 мільйон 196 тисяч 303 виборці — це приблизно як усе населення Черкаської області або половина мешканців Києва). За списком і в округах партія висунула 348 кандидатів. Зараз фракція “Батьківщина” у ВРУ 9-го скликання налічує 25 народних депутатів, з-поміж них двоє мажоритарників — Олег Мейдич із Вінницької області та одіозний кнопкодав-рекордсмен Антон Яценко з Черкащини, який перейшов з групи “За майбутнє”.
Тимошенко хотіла завести ще одного свого мажоритарника до Верховної Ради на Чернігівщині, однак під час кампанії плани змінились і в підсумку вийшов “союз жаби та гадюки”. Тимошенко підтримала на довиборах по 208 округу свого нещодавнього ворога Олега Ляшка, якого називала “чихуахуа”, а він натомість вимагав позбавити Тимошенко громадянства і обізвав “московською зозулею”, яка хотіла “реалізувати путінський план по захопленню влади”.
Чаювання екссуперників, а тепер соратників — Юлії Тимошенко та Олега Ляшка. Фото: Главком
У парламенті Тимошенко очолює фракцію власної партії та працює членкинею Комітету ВРУ з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Інших формальних посад у парламенті лідерка “Батьківщини” не має. Проте голова фракції “Батьківщина” Юлія Тимошенко має звання кандидата наук, за що отримує надбавку до депутатського окладу.
Після відставки прем’єра Олексія Гончарука, а також на початку 2021 року обговорювали варіант можливої коаліції “Слуги народу” з “Батьківщиною” з Тимошенко на посаді прем’єра. Але Володимир Зеленський згодом на пресконференції заявив, що в його команді немає місця колишнім прем’єр-міністрам Володимиру Гройсману, Арсенію Яценюку та Юлії Тимошенко. А сама Тимошенко відразу після голосування у першому читанні законопроєкту про ринок землі заявила, що її партія переходить в опозицію до чинної влади і “політики знищення України”.
Слова Тимошенко
“Ви знаєте, що політика — це театр, але я буду гарантом того, що ви знатимете, що за кулісами… Я хочу зробити все, щоб ви побачили інших політиків, інших посадовців, інших чиновників…”, — заявляла Тимошенко у 2014 році у своїй пафосній промові зі сцени Майдану. Але з того часу ми бачимо лише бажання самої Тимошенко та її партійців грати в цьому ж театрі і не робити публічними політичні залаштунки.
Наразі Юлія Тимошенко за понад два роки роботи Верховної Ради ІХ скликання має 273 виступи — 151 виступ з місця та 122 з трибуни. Загалом її виступи в парламенті тривали понад сім годин, Тимошенко посіла 12 місце серед депутатів за часом виступів.
Як показав аналіз виступів депутатів, у фракції “Батьківщина” основними спікерами є не лідерка фракції, а депутати Вадим Івченко та Сергій Власенко, які мають понад дев’ять годин промов. Очевидно, що велика кількість виступів та їхня тривалість пов’язана з обговоренням поправок до законопроєкту про землю, який став “наріжним каменем” для “Батьківщини”.
Перший виступ Юлії Тимошенко у цьому скликанні парламенту був на початку жовтня 2019 року і стосувався небезпек, які несе “формула Штайнмаєра”. За словами лідерки “Батьківщини”, після прийняття закону про місцеві вибори, через 90 днів можуть провести вибори: “Якщо нормально освятить ОБСЄ, що все там відбулося “чікі-пікі”, да, все, чудово під нашими прапорами, після того входить Закон про особливий статус Луганської, Донецької області в силу”.
Тимошенко далі наводила приклад Придністров’я і, щоб цього не сталось, політики, за її словами, мають стати “фортецею” президента Зеленського: “Ми як парламент, ми як команда мусимо стати сьогодні біля Президента, а скоріше навіть фортецею перед ним, і нам з вами ухвалювати зміни до Закону про особливий статус Донецької, Луганської області. І нам треба зняти частину дипломатичного тягаря з Президента, і тут, в парламенті, зробити українську формулу врегулювання війни на сході, повернення територій в Україну і, безумовно, повернення миру”.
Виступи Тимошенко у парламенті, як правило, відбуваються під час обговорення традиційних для її партії тем — газу та тарифів, землі, соціальних послуг, всеукраїнського референдуму тощо.
Найбільше виступів Тимошенко протягом дня — 32 — було у травні 2021 року під час обговорення законопроєкту про продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) через електронні аукціони №2195. Також Тимошенко активно виступала під час обговорення поправок до законопроєкту щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин №2194 (про передачу сільгоспземель із державної в комунальну власність), який президент Зеленський назвав “земельною конституцією”.
Верховна Рада 28 квітня, після півтора місяця розглядів понад трьох тисяч правок, ухвалила цей законопроєкт. Тоді Тимошенко його розгляд назвала “реальним шабашем проти української нації”, голосування порівняла із ухваленням “харківських угод”, а “слуг” назвала “безликою масою невігласів”:
“Я дуже добре пам’ятаю, як в цьому залі голосували “харківські угоди”, який був рукопашний бій, як наша фракція сражалася за те, щоб жодна кнопка не була натиснута за цю національну зраду. І за ці “харківські угоди”, скоріше за все, багато хто буде відповідати за Кримінальним кодексом. Зараз розгортається такого ж масштабу трагедія, коли абсолютно безлика маса в цьому залі невігласів і людей, для яких Україна нічого не варта, зараз здають українську землю повністю, без будь-яких застережень, по самій мародерській формі, яку тільки можна вигадати. І це теж не кане в Лету. Рано чи пізно кожному, хто натисне в залі зараз цю кнопку за продаж сільськогосподарської землі, доведеться відповідати…”
У жовтні цього року Тимошенко також мала аж 20 виступів з місця під час обговорення законопроєкту про окремі питання діяльності НБУ (№5850). Тоді Тимошенко в унісон з нардепами від ОПЗЖ повторювала російську риторику про “зовнішнє управління”, “рейдерське захоплення НБУ” і “втрату суверенітету”: “Перше. Національний банк України повністю виводиться з системи управління держави Україна. Хто буде ним управляти? Хотілось би, щоб ви уточнили. Друге. Повністю прибирається вся взагалі звітність, яка тільки може бути, навіть перед Президентом України і Верховною Радою. І третє. Національний банк України перетворюється в систему заробітку грошей в тіньовому секторі, і на цьому будуть збагачуватися”.
Запити Тимошенко
Народний депутат, серед іншого, має право на депутатський запит та звернення. Це право залишається за нардепом і після обрання його головою Верховної Ради, першим віцеспікером чи заступником.
Депутатський запит — це вимога, яку підтримав парламент, а звернення кожен народний депутат може надсилати сам. Запити можуть бути не лише індивідуальні, але й від групи нардепів. Запити кожного депутата оголошують у стінах парламенту, фіксують Апаратом ВРУ та публікують у профілі депутата, де показують стан їхнього розгляду.
На відміну від запитів, депутатські звернення у профілях нардепів чомусь не публікують, їх немає у відкритому доступі, хоча саме вони були причиною низки гучних антикорупційних розслідувань.
Наразі лідерка фракції “Батьківщина” у Верховній Раді ІХ скликання надіслала вісім депутатських запитів — перший був адресований тодішньому прем’єру Олексію Гончаруку, шість наступних — новому главі уряду Денису Шмигалю та один — на той час міністру МВС Арсену Авакову.
Запит Тимошенко до Гончарука стосувався підписання президентом Зеленським законопроєктів, які передбачають обов’язкове використання РРО та ПРРО. Тимошенко цікавилась у Гончарука, чи передбачено безкоштовне обслуговування програмного забезпечення для цього.
Міністриня фінансів, на той час Оксана Маркарова, відповіла Тимошенко, що безкоштовне програмне забезпечення буде в межах удосконалення існуючого ПЗ, яке ДПС здійснює з ТОВ “Програміка” та ТОВ “Інтелект-софт”. Його придбання та експлуатація будуть безкоштовними для суб’єктів господарювання, у тому числі для ФОПів – платників єдиного податку ІІ–ІV груп.
Другий запит Тимошенко був адресований в.о. на той час міністра освіти Сергію Шкарлету щодо скасування постанови Кабміну про збільшення розміру плати за навчання для здобуття вищої освіти. У відповіді Шкарлета підкреслили, що запровадження Порядку дозволяє залучити додаткові надходження в заклади вищої та фахової передвищої освіти.
У наступному запиті Тимошенко цікавилась обсягом накопиченого природного газу в сховищах АТ “Укртрансгаз” і закупівельних цін для його закачування. У відповіді в.о. міністра Юрій Вітренко зазначив, що інформація про обсяг та зберігання природного газу, поданих на точках входу та/або отриманих на точках виходу у розрізі замовників послуг транспортування АТ “Укртрансгаз”, є конфіденційною відповідно до договорів.
Ще один запит Юлії Тимошенко та її колеги-нардепа Івана Крулька стосувався недопущення зупинки роботи держпідприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” у Жовтих Водах, який забезпечує видобуток урану і виробництво його оксидного концентрату. Заявники переконані, що для того, аби зберегти ураново-видобувну та переробну галузь, потрібно провести реорганізацію підприємства “Схід ГЗК” шляхом його приєднання до ДП “Енергоатом”. Міністр Герман Галущенко відповів, що Міненерго постійно вживає заходів для покращення фінансового стану підприємства та розв’язання соціальних питань.
У наступному запиті Тимошенко та Крулько просять змінити адміністративне підпорядкування міста Жовті Води до міста Кривий Ріг. Міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов відповів, що його міністерство не наділене повноваженнями зміни меж районів. Крім того, Тимошенко та Крулько вимагали у Мінфіну забезпечити фінансову діяльність райрад, зокрема Кам’янської.
Юлія Тимошенко під час візиту на ТЕЦ-5. Фото: Facebook
Після звернення мера Сум від “Батьківщини” Олександра Лисенка, Тимошенко попросила Дениса Шмигаля сприяти ТОВ “Котельня північного промислового вузла” (м. Суми) укладенню угоди з ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” на постачання газу для забезпечення проведення опалювального сезону в житловому фонді центральної та північної частини Сум. Прем’єр-міністр відповів, що Міненерго отримало доручення розв’язати це питання.
Запит Тимошенко до міністра-рекордсмена Арсена Авакова був колективним (56 депутатів). Документ стосувався протиправних дій в дитячому притулку “Світанок” в Одесі відносно неповнолітніх та малолітніх дітей. Нардепи вимагали від правоохоронців негайної перевірки повідомлень про побої та мордування, сексуальне насильство, доведення до самогубства тощо. Арсен Аваков відповів, що за перерахованими фактами проводять досудові розслідування, розголошення даних заборонено законодавством.
Читайте також: “Хрещена мачуха українських політиків: феномен партії “Батьківщина”
Який законотворець із Тимошенко
Аналіз першого року роботи Верховної Ради у 2020 році показав, що фракція Юлії Тимошенко поділяється на дві групи нардепів, коли йдеться про голосування щодо призначення на посади. Сама Тимошенко перебуває в групі неактивних підтримувачів.
Фракція “Батьківщини” найкраще голосує за законопроєкти щодо прав людини (74% голосувань за і вісім профільних законів), найгірше — за законопроєкти аграрної сфери (24%).
Підсумки двох років роботи Верховної Ради продемонстрували, що фракція “Батьківщина” і група “Довіра” найбільше голосують “за” під час всіх голосувань (~46%). Це пов’язано, зокрема, з великою кількістю голосувань за поправки, зокрема до земельного законодавства. Крім того, нардепи “Батьківщини” разом із позафракційними нардепами та фракцією ОПЗЖ виявились найбільшими прогульниками.
Наразі Юлія Тимошенко є авторкою та співавторкою 198 законопроєктів та проєктів постанов, з яких лише 12 стали чинними актами (прохідність — 6%). Більшість законопроєктів Тимошенко, які стали чинними актами, стосуються діяльності Комітету соцполітики, в якому вона працює.
Протягом двох років роботи парламенту Тимошенко подала до розгляду у другому читанні 31 законопроєкту 1 180 поправок, більшість з них — 1 012 — відхилили, 58 поправок Тимошенко врахували, ще 99 врахували частково та 11 врахували редакційно.
Найбільше поправок — 445 — Тимошенко подала до законопроєкту “Про внутрішній водний транспорт (№1182-1-д)”, більшість — 369 — відхилили, врахували лише 26.
Щодо “наріжного” для “Батьківщини” законопроєкту щодо обігу земель сільськогосподарського призначення (№2178-10), то Юлія Тимошенко подала 37 поправок, усі відхилили.
Помічники і зв’язки Тимошенко
У Юлії Тимошенко у Верховній Раді працює дев’ять помічників: один — на постійній основі за трудовим договором, інші — на громадських засадах. Переважно — це багаторічні партійці, охоронці та консультанти, які, очевидно, мають довіру лідерки партії.
За трудовим договором оформлений Михайло Лівінський, який багато років працює у Верховній Раді. Він був помічником Тимошенко у трьох скликаннях ВРУ (V, VIII та IX), а у VI скликанні був і сам нардепом від “Батьківщини”.
Юлія Тимошенко та її помічник Михайло Лівінський. Фото: Facebook
Читайте також: Ім’я їм легіон: скільки помічників депутатів Верховної Ради і як вони працюють?
На громадських засадах у Тимошенко працює однопартієць з Одеси Василь Бугайчук, який невдало балотувався до парламенту та до Одеської облради. Раніше Бугайчук працював помічником у ще одного “батьківщинівця” Андрія Кожем’якіна.
Ще один помічник на громзасадах Олександр Бутенко є багаторічним охоронцем Тимошенко, він працював з нею у IV, V та VIIІ скликання. Також Бутенко працював у колег Тимошенко по “Батьківщині” — Юрія Трегубова, Сергія Власенка та Романа Забзалюка у VI та VIІ скликаннях.
Юлія Тимошенко з помічниками Олександром Бутенком та Михайлом Лівінським. Фото: Facebook
Саме Бутенко був начальником охорони Тимошенко ще з часів її прем’єрства, а перед тим він працював у комерційній охоронній фірмі, яка забезпечувала охорону Тимошенко ще у Дніпрі.
Юлія Тимошенко з помічниками Олександром Бутенком та Михайлом Лівінським. Фото: Facebook
Під час президентської кампанії у 2009 році охоронець Бутенко в інтерв’ю розповів, що на той час вже 12 років працює з Тимошенко і скаржився на нелегку долю:
“Припустімо, на обід у шефа смажені гриби. Я приходжу на кухню, з’їдаю пару ложок. Сорок хвилин — годину чекаємо. Якщо зі мною все в порядку, то обід дають Юлії Володимирівні… Це жарт був. А якщо серйозно, то, зрозуміло, все перевіряється. І продукти, і вода просто так на стіл до прем’єр-міністра не потрапляють. Проблема тільки в тому, що шеф іноді їсть і п’є не те, що ми перевіряємо”.
Ще одним помічником Тимошенко працює “батьківщинівець”, депутат Сумської облради та очільник Сумської обласної парторганізації Вадим Лисий. Раніше він працював помічником у нардепа-мажоритарника з Сумщини Ігоря Молотка (VII та VIII скликання).
Інший багаторічний помічник Олександр Прокопенко працював з Тимошенко у кількох скликаннях ВРУ — IV та V, а також був помічником мажоритарника-регіонала з Полтавщини Олексія Лелюка. Співпрацював з “батьківщинівцями” Євгеном Добряком та Тетяною Слюз.
Прокопенка називають “потужним аграрієм”, він є заслуженим працівником сільського господарства та головою наглядової ради сільськогосподарських підприємств “ЛОС” і “Благовіст”. На місцевих виборах торік помічник Тимошенко чомусь балотувався в депутати Полтавської облради не від “Батьківщини”, а від “Довіри”.
Помічники Руслан Русин, Владислав Савченко та Сергій Супрун також давно співпрацюють з Тимошенко. Раніше вони були також помічниками у “батьківщинівців” Романа Забзалюка, Сергія Веліжанського, Сергія Власенка та Сергія Пашинського.
Крім того, Русин до арешту Тимошенко також був одним із керівників її особистої охорони. Саме його начебто заяву опублікувала пенітенціарна служба у 2012 році, в якій він просив прийняти близько 25 кілограмів продуктів для Тимошенко, серед яких: сухарі, соки, чорнослив, кефір, молочні суміші, чай тощо.
Помічниця Марина Сорока працює прессекретаркою лідерки “Батьківщини” Юлії Тимошенко також вже багато років поспіль. Ще у 2008 році Тимошенко, очоливши Кабмін, призначила Сороку своєю прессекретаркою.
Помічник Михайло Лівінський, Юлія Тимошенко та прессекретарка Марина Сорока
Раніше Рух ЧЕСНО у серії “Портрет нардепа” писав про парламентські будні лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука, парламентські конфузи “ревізора” Миколи Тищенка, злети і падіння Дмитра Разумкова та еволюцію від помічника до керівника Ради Олександра Корнієнка.
Рух ЧЕСНО для Главком.
