Створення та діяльність добровільної місцевої пожежної охорони. Досвід Станіславської ОТГ

“Зараз гостро стоїть питання організації гасіння пожеж у сільській місцевості, де існує велика кількість населених пунктів, час прибуття першого підрозділу в які перевищує максимально допустимі значення (20 хвилин), – розповів Фомін Євген Миколайович, начальник Білозерського районного сектору Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Херсонській області підполковник служби цивільного захисту. – Упродовж останніх десяти років середній час прибуття першого підрозділу до місця виклику в Україні коливався –до 14,6 хв., у містах та селищах міського типу –до 9,9 хв., у сільській місцевості –до 21,8 хв., тобто різниця між сільською місцевістю та містами складає більше, ніж 2 рази. З урахуванням вимог щодо часу прибуття пожежної допомоги не більше 20 хвилин з моменту отримання повідомлення про пожежу або надзвичайної ситуації до найвіддаленішого населеного пункту, за орієнтовними розрахунками у сільській місцевості необхідно додатково утворювати місцеві пожежно-рятувальні підрозділи в ОТГ”.

• здійснити відбір членів команди;
• провести перемовини з потенційними членами;
• налагодити контакти з районними органами виконавчої влади та професійною пожежною охороною;
• здійснити інвентаризацію наявної спеціальної пожежної техніки чи пристосованої для цілей пожежогасіння;
• підшукати приміщення для техніки та обладнання; провести пошук спонсорів для придбання спеціального технічного обладнання та здійснення інших витрат, пов’язаних з діяльністю добровільної пожежної охорони.

• Порядок забезпечення діяльності добровільної пожежної охорони, права та обов’язки осіб, які є їх членами, визначаються положенням про добровільну пожежну охорону, що затверджується органом місцевого самоврядування, керівником суб’єкта господарювання, що їх утворили, за погодженням з територіальним органом ДСНС.
• Основними завданнями добровільної пожежної охорони є забезпечення пожежної безпеки, запобігання виникненню пожеж та нещасних випадків на них, гасіння пожеж, рятування людей, а також надання допомоги у ліквідації наслідків інших надзвичайних ситуацій.
• Фінансування і матеріально-технічне забезпечення добровільної пожежної охорони здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та коштів суб’єктів господарювання, а також членських внесків, дотацій, прибутку від провадження господарської діяльності, прибутку від майна добровільної пожежної охорони, дивідендів, надходжень від страхових компаній, пожертвувань юридичних та фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
• Приміщення, засоби зв’язку, пожежна техніка, інше майно, а також кошти, що в установленому порядку надходять від юридичних та фізичних осіб (благодійна допомога, членські внески, плата за надання послуг тощо) для забезпечення діяльності пожежної дружини (команди), підлягають обліку та використанню згідно із законодавством.
• Працівники місцевої пожежної охорони та члени добровільної пожежної охорони, які залучені до гасіння пожеж, мають проходити відповідну первинну спеціальну підготовку до початку виконання своїх обов’язків.
• За запитом органів місцевого самоврядування та суб’єктів господарювання спеціальна підготовка працівників МПО та членів ДПО здійснюється на базі навчальних пунктів аварійно-рятувальних загонів спеціального призначення.
• Члени пожежної дружини (команди) підлягають обов’язковому особистому страхуванню відповідно до Закону України “Про страхування”.
• Розмір та умови виплати винагороди членам пожежної дружини (команди) встановлюються відповідно до частини третьої статті 126 Кодексу цивільного захисту України. Особам, які забезпечують добровільну пожежну охорону, за час їх участі у гасінні пожеж, здійсненні пожежно-профілактичних заходів та чергувань, громадянам, які залучалися в індивідуальному порядку до робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, за рахунок коштів, що виділяються для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, з розрахунку середньомісячного заробітку за місцем основної роботи
• Контроль за діяльністю пожежної дружини (команди) здійснює відповідний орган місцевого самоврядування, керівник суб’єкта господарювання та територіальний орган ДСНС.
• Для організації роботи щодо забезпечення безпеки праці та запобігання травмуванню і загибелі під час гасіння пожеж працівників підрозділу, а також під час технічного обслуговування та випробування протипожежної техніки, оснащення та обладнання рекомендується розробляти відповідні інструкції з правил безпеки праці. Під час складання інструкцій рекомендується враховувати вимоги Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України, затверджених наказом МНС України від 07.05.2007 № 312.
• Відповідно до ст. 27 Закону України “Про пожежну безпеку” та з метою підвищення рівня пожежної безпеки в населених пунктах у сільській місцевості було затверджено: Методичні рекомендації щодо порядку організації гасіння пожеж в населених пунктах у сільській місцевості.

Одне з таких формувань створено у Станіславській ОТГ ще у 2010 році. Про це під час інтерв’ю розповів голова громади Желуденко Володимир Володимирович: “Ініціатором реалізації цієї був я. В 2010 році, коли я став сільським головою, бачив і знав що є така проблема в Станіславі і інших віддалених населених пунктів, коли працює підрозділ з надзвичайних ситуацій на великій відстані від населених пунктів, втрачається дорогоцінний час на дорогу для ліквідацію пожежі. Відстань від Білозерки до Станіслава 25 км, а це приблизно 30 хвилин у дорозі пожежної машини. За цей час площа та сила пожежі збільшується. Іноді коли приїжджають рятувальники, пожежа нанесла вже значних збитків, що ускладнює гасіння пожежі. Тому, як і передбачено законодавством України, дозволяється створення місцевої пожежної охорони“.