У перших числах вересня в Українському кризовому медіа-центрі у Києві громадські та екологічні активісти, представники Міндовкілля, Держекоінспекції, Держприкордонслужби та посадовці вирішували, як врятувати острів Джарилгач від туристів. Тема зустрічі екозахисників та чиновників була окреслена як “надзвичайно драматична” і “навіть трагічна”. “Як врятувати заповідний острів Джарилгач від знищення?” – таку назву мав спільний брифінг. Невже все дійсно так погано?
Учасники зустрічі наголошували на тому, що на острові спостерігаються всі ознаки хаосу – організаційного, туристичного і природоохоронного. А катастрофічне збільшення кількості відпочивальників несе загрозу тваринному та рослинному світу острова. Більша частина звинувачень висувалась Національному природному парку “Джарилгацький”. Представники ж Парку, як найбільш зацікавленої сторони, чомусь не брали участі у цьому обговоренні.
Аби з’ясувати це питання та почути думку місцевих фахівців про нинішній стан Джарилгача та загрозу, яку несуть острову туристи, ми зустрілись з керівництвом Нацпарку – його директоркою Іриною Сабашенко та її заступником Сергієм Суворовим. До розмови долучилась також провідний фахівець Наталія Шешина.
Виявляється, представники Парку дивились трансляцію в режимі он-лайн, а висловити свою думку не змогли через технічні причини – їм просто не надали коду доступу до Zoom-конференції. В офіційному запрошенні датою її проведення було визначено 15 вересня, про можливу зміну дати обіцяли повідомити додатково, тоді ж надати і код для входу. Мабуть, забули. Тож працівники Нацпарку, випадково побачивши трансляцію, змогли лише дивитися перебіг зустрічі. Після закінчення конференції вони підготували листа до народного депутата Альони Шкрум, в якому висловили свої зауваження та пояснення інформації, що прозвучала в етері на всю Україну – і по рейдам, і по сміттю, і по браконьєрству. На думку працівників Національного природного парка, інформація в тому вигляді, в якому вона була подана на брифінгу, по деяким питанням не відповідає дійсності.
Ми попросили надати пояснення по основних тезах, що прозвучали в ході дискусії у Києві. І перше питання, яке було задано:
– Чи дійсно острів потопає у смітті і чи потрібно якимось чином обмежувати відвідування його туристами? Адже, як було зазначено на брифінгу головою правління ГО “Українська природоохоронна група” Олексієм Василюком, цьогорічного сезону “там можна було побачити десятки тисяч людей, купи сміття і ніякого контролю за тим, куди можна ходити, куди не можна”.
– Загальна площа Парку становить 10 тисяч гектарів земель, у тому числі 805 гектарів земель, що надаються Парку в постійне користування, та 6726 гектарів земель і 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. Через те, що заповідна територія становить лише 3% від усієї площі національного парку, виникають проблеми. Адміністрація Парку має обмежені права у використанні земель наданих у користування без вилучення. Контроль за дотриманням природоохоронного законодавства здійснює Парк, а використання земель, у тому числі передача їх в оренду земель, здійснюється Скадовським досвідним лісомисливським господарством. Незважаючи на таку неузгодженість, наші інспектори проводять регулярні рейдові заходи. Ми маємо повноваження надавити, зокрема, приписи за засмічення, розпалювання багаття. Але протягом останніх двох років необхідність у таких приписах майже відпала. Раніше по завершенню сезону ми проводили загальну толоку з прибирання. А от минулого року, коли приїхали з обстеженням, побачили, що прибирати нічого. Підприємці навели порядок, як і учасники двох таборів АТОшників, що відпочивали на острові. Звісно, є несвідомі відпочивальники, які навіть закопують сміття, аби не нести його до теплоходу, але вони є всюди. У самому Скадовську такі люди, йдучи з пляжу, залишають за собою сміття, або кидають його повз урн. Це наші реалії, наша культура, якій треба навчатися. Та загалом, взаємодія у збиранні та вивезенні сміття з Джарилгача налаштовується. От чомусь, як тільки навели порядок на острові, як тільки туди поїхали люди, цим місцем почали цікавитись спершу депутати обласного рівня, а тепер і у Києві. І цікавить їх чомусь лише територія маяків. Не піднімаються екологічні проблеми, зокрема Кінбургської коси та Тендерівської. Всіх цікавлять лише українські Мальдіви. Так, питання, які розглядались на брифінгу, вони є, але подаються ці питання дещо не таким чином. На конференції не надали ні відео, ні фото засміченості острова, були тільки слова, не підтверджені фактами.
– На брифінгу зазначалось, що в акваторії острова процвітає браконьєрство. Той же Олексій Василюк озвучив інформацію щодо нещодавного вилучення прикордонниками 100 знарядь лову та звільнення з сіток 700 крабів, занесених до Червоної книги. Активіст наголосив, що “це абсолютне домінування підтримки традиційних промислів над усіма іншими завданнями національного парку”.
– Стосовно здійснення незаконного лову водних біоресурсів хочемо зазначити, що червонокнижні краби, про які йдеться мова, були вилучені з Каркінітської затоки, яка не входить до території природно-заповідного фонду і не належить до зони контролю НПП «Джарилгацький». Не відповідає дійсності й інформація щодо “більше тисячі сіток, відмічених на Гугл-карті червоними точками”. Ці фото були зроблені у весняний період до оновлення карт, що робляться двічі на рік. Наступного після конференції дня, 4 вересня, Херсонський рибоохоронний патруль перевірив узбережжя. Шукали цю тисячу сіток, знайшли 15 одиниць креветочних ятерів, з яких у воді було тільки 5. Мізерні цифрі на 60 км затоки! Служба державної охорони Парку здійснює регулярні патрулювання території та рейдові виїзди. Є розроблений та затверджений план спільних заходів з прикордонною службою та національною поліцією. Нещодавно, 4 вересня Херсонський рибоохоронний патруль спільно з державною прикордонною службою України провели спільний рейд, в ході якого виявлено та вилучено 15 ятерів креветочних в акваторії Джарилгацької затоки в районі Джарилгача. Всього 15 ятерів на всю Джарилгацьку затоку, яка має протяжність понад 60 км, а не більше 1000 ятерів, як пролунало на конференції! Ще раніше, 26 серпня, службою державної охорони Нацпарку було виявлено 17 ятерів креветочних. Це свідчить, що незважаючи на труднощі, робота з профілактики перешкоджанню браконьєрства в межах територій природно-заповідного фонду – ведеться на випередження.
– Що не так із зонуванням в районі Джарилгацьких маяків.
Природні парки, а не заповідники, створюються саме для того, щоб вони були доступними для людей, щоб там можна було проводити різну діяльність. Для цього й існує зонування. Так, виділяється заповідна зона, зона регульованої рекреації, зона стаціонарної рекреації, господарська зона. Саме в районі Маяків, де ведеться підприємницька діяльність і яка є найбільш відвідуваною, у НПП «Джарилгацький» – господарська зона, а у власника земель ДП «ДЛМГ» – лісові ділянки, де проводиться рекреаційна діяльність, і саме вони надають у користування земельні ділянки підприємцям, заключають з ними договори та отримують платню. За вивіз сміття відповідають орендарі, які надають рекреаційні послуги. Співробітники Парку постійно знаходяться в зонах масового відпочинку туристів, проводять роз’яснювальну роботу щодо правил поведінки та правил поводження у пожежонебезпечний період на території національного парку. В разі виявлення сміття, збирають його та передають до подальшої утилізації. Про регулярність відвідування інспекторами цієї території свідчать записи в журналі офіційного перевізника, який надає транспортні послуги.
– Учасники “круглого столу” наполягали на необхідності встановлення реального контролю за кількістю відпочивальників та їхнім пересуванням островом, наголошуючи на збільшенні до десятків тисяч потоку туристів. Що можна сказати з цього приводу? Невже так збільшилась кількість відвідувачів Джарилгача? Яке реальне антропогенне навантаження і чи є воно загрозою для природно-заповідного фонду?
– Розрахунок рекреаційного навантаження здійснюється відповідно до «Методичних рекомендацій щодо визначення рекреаційних навантажень у межах природно-заповідних територій та об’єктів». Щоб визначити антропогенне навантаження існує відповідна формула, для чого треба щодня підраховувати кількість людей. Підрахувати точну цифру ми не маємо технічної можливості, але впевнені – на даний час існуюче навантаження не несе загрози і є цілком допустимим. 50 чоловік на день на один гектар – дорівнює 2250 людей. Це ніяк не десятки тисяч. Ажіотаж з відвідуванням острову був лише на свята – на День незалежності, інколи у вихідні. Але враховуючи ситуацію, що склалася цьогоріч, адміністрацією Парку направлено листи всім орендарям ділянок на острові, щоб вони надали інформацію про навантаження, яке було у них цього сезону, про яке вони звітуватимуть, для реальної оцінки ситуації. На розгляд Науково-технічної ради будемо виносити питання щодо зменшення площ рекреаційних ділянок острова, виділених ДП «Скадовське ДЛМГ» для організації рекреаційної діяльності, що значно зменшить антропогенний вплив на територію природно-заповідного фону від рекреаційного навантаження. Ми будемо пропонувати внести зміни до Проекту організації щодо територіального вдосконалення території Парку та зміни зонування, що надасть більші повноваження адміністрації НПП «Джарилгацький» з питань організації та контролю рекреаційної діяльності на острові Джарилгач.
– Як відбувається контроль перевізників, які здійснюють пасажирські перевезення на острів? Адже саме вони доставляють все більше і більше туристів.
– На сьогодні існують офіційні перевізники, які здійснюють свою діяльність, відповідно до укладених договорів, у них встановлений причал, вони подають на наукову раду погодження та мають всі дозвільні документи, до них немає претензій. Але, значну кількість перевезень відвідувачів здійснюють нелегальні перевізники, які причалюють в необлаштованих місцях острова, не несуть ніякої відповідальності за своїх пасажирів, а крім того не платять податки. Проконтролювати цих перевізників дуже важко, адже берегова лінія острова складає понад 60 км, а служба державної охорони Парку налічує 5 інспекторів. Кількість їх розрахована, виходячи з території Нацпарку, яка вилучена, тобто менше ніж з 3-х відсотків території. Тобто розрахунок йде з 805 гектарів, а охороняти потрібно 10 тисяч. До обов’язків цих п’яти інспекторів входить контроль і за материковою частиною Парку, що складає 30 км. Також на них покладено цілодобовий контроль за недопущенням порушень у сфері природоохоронного законодавства – браконьєрство, порубки, пожежі, засмічення. Цілодобовий контроль – це наше нововведення з цього року. Отже заборонити маломірним судам причалювати на острів у невстановлених місцях ми можемо, а проконтролювати ні.
– Що можна сказати про споруди рекреаційного призначення, розташовані на острові? Стаціонарної забудови начебто не має бути. У той же час на брифінгу як нарікання прозвучало, що підприємницька діяльність на острові має купу обмежень та зобов’язань. “Зокрема, підприємці мають право зводити лише тимчасові споруди та зобов’язані по закінченню туристичного сезону повністю їх демонтувати, залишивши за собою чисту територію”, – зазначила народна депутатка Альона Шкрум.
– Згідно договорів, укладених між ДП «Скадовське ДЛМГ», суб’єктами рекреаційної діяльності та ННП «Джарилгацький», демонтаж усіх споруд рекреаційного призначення здійснюється на протязі 10 днів після завершення рекреаційного сезону. У разі невиконання умов договору, демонтаж буде здійснюватися працівниками НПП «Джарилгацький» спільно з ДП «Скадовське ДЛМГ».
– Під час брифінгу наголошувалось, що якщо територія поряд із маяками хоч якось облаштована, вся інша частина острова перетворилась на суцільний хаос. Люди вільно пересуваються островом там, встановлюють намети, вирубують дерева, розводять багаття. Живуть на острові, залишаючи за собою сміття та пластик.
– На заповідну територію, що складає близько 100 гектар, люди не заходять, їм там немає що робити. По-перше, ця територія виділена обмежувальними знаками, які не обмежують пересування, а попереджають про дотримання певної поведінки. Сфотографуватись поряд зі знаком звісно можна. По-друге, до заповідної зони ще треба дійти по болотах з комарами та чагарниках. Тобто це територія природно обмежена доступом. Ніхто не захоче ставити намети за два кілометри до пляжу на болоті. А от пройти туристичним маршрутом із сходу на захід по кромці острова може кожен бажаючий. Це буде цікаво. У Нацпарку розроблені також екскурсійні маршрути, які користуються популярністю. Тварин, яких на острові близько тисячі різних видів, під час таких екскурсій можна побачити не завжди, зазвичай у спеку вони ховаються там, де більше дерев, залягають в озерній частині острова. Кількість тварин на острові з часом збільшується. З метою недопущення їх перенасичення, а також вилучення хворих тварин, проводиться необхідний санітарний відлов. Відловлюють тварин і на продаж у різні заповідники. Ліміт вилучення погоджується з фахівцями та затверджується. А ось відстріл тварин заборонено, постріляти, зокрема, джарилгацьких муфлонів можна у приватних мисливських господарствах західної України, де вони добре акліматизувались. Щодо червонокнижних рослин, то вони потребують захисту лише в найбільш відвідуваних зонах. Попереджаємо про їх наявність підприємців, а вони в свою чергу – відпочивальників. Деякі навіть камінчиками огороджують рослини та навіть поливають. Тобто місцеві фахівці з охорони тваринного та рослинного світу на даний час не вбачають загрози з боку туристів. Хоча є окремі випадки, як то випадок із затримкою трактору, що віз на острів з боку Лазурного бетонні блоки. Трактор затримали і розвернули, а наступного дня порахували збитки, нанесені ландшафту – 65,7 тисяч гривень. Щоб не допускати таких порушень ми й ввели цілодобове чергування. Плануємо в подальшому огородити територію Парку по адмінкордону з цієї сторони, щоб ні трактор, ні джипи, на яких тут полюбляють заїжджати на острів, не мали туди доступу. Тобто проблеми є, але вони вирішуються. Заборонити відвідування острова – не вихід. Але саме це вже починають обговорювати користувачі соцмережі після озвучення на всеукраїнському рівні неіснуючої в реальності загрози. Так формується громадська думка – з подачі згори. Хтось дійсно бачить загрозу. І це після широко розгорнутої рекламної кампанії відпочинку на Джарилгачі. А хтось бачить звичайний наїзд на тих підприємців, що перехопили фінансові потоки. Указ Президента про створення Національного природного парку навряд чи відмінять, навряд повернуть на острів мисливців чи передадуть його у приватну власність. Заповідання – один з найефективніших важелів збільшення природно-заповідного фонду. Сумно, якщо хтось цього не розуміє. Слід додати, що з метою уникнення проблем, на законодавчому рівні потрібно було б вирішити питання передачі земель у постійне користування Парку з вилученням у землекористувачів яким є ДП «ДЛМГ». Якщо створюються національні парки, їм повинні передаватися і землі. Хотілось би, щоб нас почули, і саме це питання винесли на наступне обговорення – як допомогти Національному парку, а не лише звинувачувати. А ще адміністрація Парку пропонує провести наступний «круглій стіл» на острові, в районі маяків, щоб на власні очі побачити, чи потопає острів у смітті. Там є інтернет-зв’язок, тож проводити трансляціє цілком реально.
Сподіваємось, що проблеми будуть вирішуватись, і туристи й надалі будуть їхати на Джарилгач відпочити та помилуватись його унікальною природою, але не забуватимуть про заповідну значимість острова.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
