Що змушує людей докорінно змінити життя, розпочати абсолютно нову для них справу, ще й досягати в ній успіху?
Олена й Валентин завжди жили у місті. Проте час від часу відчували якийсь дискомфорт, траплялося, що стіни, асфальт навколо просто пригнічували. Тож вісім років тому прийняли доленосне рішення переїхати до села. Продали квартиру у Херсоні, натомість придбали будинок у Станіславі. Олена продовжувала працювати у Херсонському музично-драматичному театрі адміністратором із гастрольної діяльності.
Білозоренки спочатку зайнялися городом, проте вирощувати високі врожаї не вдавалося. Через пару років замислилися про тваринництво, тим більше що у дитинстві Олена часто бувала у бабусі в Комишанах, яка тримала корову, Олена навіть пробувала доїти її. Проте на корову подружжя на зважилося, вирішили зупинитися на козах. І придбали на базарі двох маленьких кізочок – Білку і Стрілку. Потрібного досвіду ще не мали, проте виростили чудових годувальниць, які давали смачне молоко, кожна – по 2-2,5 літра, з яких виготовляли бринзу, сир. Для власного споживання подружжю цього вистачало.
В Інтернеті знайшли однодумців, почали вивчати спеціальну літературу. З часом переконалися у тому, що породисті кози при таких самих витратах на утримання дають значно більші надої. І зважилися на купівлю кози зааненської породи. Згодом вона привела кізоньку, ще через деякий час придбали породистого цапа. Хороший «чоловік» у царстві кіз украй необхідний, адже саме від нього залежать майбутні виробничі якості козенят. Олена вже давно на особистому досвіді переконалася, що коза буде такою, як її бабця по батьковій лінії. Отак поступово прийшли до рішення розводити кіз.
Для Олени поєднувати роботу у Херсоні, яка до того ж пов’язана з постійними відрядженнями, і домашнє господарство виявилося складно, треба було обирати щось одне. Не довго вагаючись, звільнилася з театру. Центр зайнятості направив її на спеціальні курси для приватних підприємців. На кошти, які отримала для розвитку підприємницької діяльності, придбали холодильник для дозрівання сирів. Олена брала участь у тренінгах ГО «Успішна жінка», підготувала проект для отримання гранту. Проект схвалили, але коштів не дали. Проте Білозоренки, які звикли розраховувати лише на власні сили, не дуже засмутилися.
Сьогодні вони утримують 18 кіз, дійних з них лише чотири. Щодня встають о п’ятій ранку. Обов’язки подружжя розподілені: Валентин доглядає за козами, годує, здоює їх, Олена долучається до видоювання лише після окотів. В основному вона займається виготовленням сирів і бринзи. Їх собівартість досить висока, тож і ціна за таку крафтову продукцію не може бути низькою. Проте є люди, які цінують якісні продукти, з увагою ставляться до свого здоров’я, тож покупців вистачає. У цілющих властивостях козиного молока Олена переконалася на власному досвіді. З того часу, як вони з чоловіком перейшли на молочну дієту, особисто вона забула про свій панкреатит, у Валентина зникли прояви псоріазу.
У цьому році екоферма «Лиманська коза» почала приймати гостей. Цю ідею підкинув директор Херсонського облмуздрамтеатру Олександр Книга. Він не раз гостював у Білозоренків, був у захваті від спілкування з тваринами і смакування сирами. А потім подарував гойдалку, лавку, столики для відпочинку туристів і організував групу людей, готових відвідати екоферму. Ті гості були дуже щирими, відкритими людьми, яким надзвичайно сподобалася «Лиманська коза». З тих пір Білозоренки регулярно приймають гостей, влаштовують для них дегустацію своїх домашніх сирів, пригощають молоком, вином або чаєм, знайомлять із козами. Ці фантастичні тварини із задоволенням йдуть на контакт, адже від природи дуже допитливі.
Олена із захопленням розповідає про головних жительок садиби, їх вдачу і звички. А які імена у них! Ласка, Мілка, Софі і Єва, Герміона, Герда, Аза, Марта… Утримуються вони у великому загоні, на пасовище їх виганяють лише на початку літа, коли околиці села вкриті зеленою травою, а сонце ще не дуже пекуче.
Господарі дуже люблять своїх кіз і ретельно доглядають за ними. Козенят не відлучають від матусь, тож зростають вони здоровими й активними. Вигодовують лише тих малюків, від яких відмовилися мамки. Процес цей дуже відповідальний і кропіткий, вимагає від господарів суворої дисципліни. Рідко, але кози можуть захворіти. І тут на допомогу приходять місцеві ветеринари Костянтин і Михайло. Олена дуже вдячна їм за слушні поради і консультації, які за потреби може отримати майже у будь-який час доби.
Білозоренки ставляться до своїх кіз не як до братів наших менших, а як до рівних собі. Мабуть, тому ніколи жодну свою тварину не зможуть зарізати і тим більше з’їсти. Козенят, які не потрібні у господарстві, продають, обмінюють, а часом і дарують.
Які ж прибутки від роботи екоферми? Якось Олена підрахувала, що козина ферма може бути рентабельною лише тоді, коли матиме хоча б 20 дійних кіз. Проте чи до снаги подружжю самостійно впоратися і з доглядом за такою кількістю тварин, і з виготовленням молочної продукції? Звичайно, певні кошти подружжя заробляє і зараз, проте без підтримки дітей було б складно. «Наші діти вже давно дорослі, живуть окремо, пов’язали своє життя з мистецтвом: донька – театральний режисер у Києві, син – хореограф. Вони не мають жодного стосунку до тваринництва, проте повністю підтримують нас і всіляко допомагають», – говорить Олена. Наприклад, донька взялася рекламувати «Лиманську козу» в Інтернеті.
За вісім років Білозоренки жодного разу не пожалкували, що переїхали у Станіслав, зайнялися розведенням кіз і виготовленням сирів. Кажуть, що залишити місто треба було ще раніше. Саме у Станіславі вони відчувають себе по-справжньому щасливими і дарують радість єднання з природою усім, хто приїжджає до них.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
