Карантин змусив нас змінити звичний розклад життя. Цілодобове перебування вдома має для родин як позитивні, так і негативні сторони. Як справляються наші мами і дружини з карантинними випробуваннями, розповіли активні читачки газети і друзі редакції “Придніпровська зірка”.
Катерина Оксенюк, 34 роки, підприємниця, Ромашкове:
– Карантин – це неабияке випробування для активних мам, а разом із ними і для всієї родини. Чому в першу чергу для мене? Бо я нічого не встигаю. Маю дві роботи – у громадській організації і власний магазин, в якому ми працюємо разом із чоловіком. Окрім того, необхідно приділяти увагу дітям: грати з маленькою донечкою, читати книжки, одягати і роздягати ляльок, а паралельно – готувати, прати, прибирати, а ще вчити уроки зі старшим сином. Звісно, ти робиш це для своєї сім’ї, але таке навантаження виснажує фізично і морально. Інколи я депресую. Не вистачає банальних зустрічей із друзями, поїздок у гості і шопінгу. Можливо, це смішно, але останній мене круто виводить із депресії, навіть дрібний. Надворі весна, хочеться чогось новенького, але – усе кругом зачинено… Кожна жінка знає, як позитивно впливає на настрій покупка нової кофтинки чи туфельок. А ще карантин – важке випробування для стосунків у парі. Раніше ми теж багато часу проводили з чоловіком разом, адже я знаходилася у декретній відпустці. Проте рівень емоційної напруги був меншим за рахунок можливості десь розвіятися, поспілкуватися з подругами. Окрім того, сьогодні багатьох батьків знесилює дистанційне навчання. Старший син неохоче береться за виконання завдань, тож доводиться постійно домовлятися з ним Якщо уроків дуже багато, ділимо виконання домашніх завдань на кілька днів. Так легше і йому, і мені. Серед позитивних моментів карантину – можливість проводити більше часу з дітьми. Сьогодні ми випробовуємо новий рівень стосунків – переговори, працюємо на результат. На роботі освоюємо нові засоби спілкування, такі як онлайн-вебінари, відеоконференції. Також мама бере участь у спортивних флешмобах. Дуже сумую за кінотеатром, коли ми разом із друзями вирушали на прем’єри нових фільмів.
Наталія Юшко, 36 років, юрист, Кізомис:
– На мою думку, зараз дуже важливо дати один одному емоційну підтримку і достатньо власного простору. Ми в сім’ї намагаємось розмовляти про потреби і бажання кожного. Щоправда, дійти до порозуміння вдається не завжди, незважаючи на те, що багато років прожили у шлюбі. Більше часу почали приділяти іграм всією сім’єю, спільному приготуванню вечері. Намагаюся допомогти дітям правильно організувати свій час. Разом із чоловіком домовляємось про режим навчання і відпочинку для сина і доньки, хоча іноді вони бойкотують ці правила. Через карантин діти прокидаються пізно, а ввечері довго займаються своїми справами. Для них зараз наче канікули, тож дуже важко пояснити, що необхідно щодня, як і раніше, навчатися і робити домашнє завдання. Дорослим легше пристосуватися до нових умов життя, поєднувати хатні справи і роботу, а от для дітей дистанційне навчання – справжній стрес.
Елла Петренко, 38 років, громадська активістка, Білозерка:
– Я – мама двох непосидючих хлопців. Старший – п’ятикласник, а меншому – 3,5 роки. Я вже давно працюю переважно вдома, тому до дистанційності в роботі якось адаптувалася і думала, що на карантині мені буде легко. Але ні! Я ж не могла передбачити, що мені доведеться виконувати роль репетитора. А це сильно змішало всі мої карти! Як виявилося, у моєму графіку зовсім не знайшлося часу для основної роботи. З самого ранку треба нагодувати дітей, прибрати у будинку. Потім – заохотити школяра до навчання, при цьому треба постійно перебувати в полі його зору, тому що інакше мотивація до пізнання математики або англійської відразу зникає. Паралельно з тим необхідно готувати обід, боронити школярика від нападів меншого брата, якому нудно гратися самому. Єдине спасіння – це допомога чоловіка, який забирає синів гратися на вулицю. Добре, що на час карантину ми переїхали у село до батьків і тому діти можуть хоч поганяти надворі. Поки татко грається з дітьми, мама виходить в онлайн – зараз всі робочі зустрічі проходять саме там. З одного боку, це дуже зручно, а з іншого – в селі немає швидкого інтернету, техніка не витримує, а разом з нею і мої нерви. Через інформаційний тиск з боку ЗМІ у зв’язку із коронавірусом виникло неабияке занепокоєння за життя рідних. Плюс до цього всього треба адаптуватися до нових робочих умов, якось організуватися самій і допомогти самоорганізуватися своєму школярику. Діти ж теж відчувають психологічний стан близьких, емоційну напругу батьків, тому я стала помічати нападки агресії, виплеск негативної енергії (раніше син ходив на футбол і там випускав пар). З іншого боку, коли переосмислюєш сьогоднішню ситуацію, можна побачити не лише негатив. Зокрема, багато платних онлайн-курсів для саморозвитку і професійного росту стали безкоштовними. Раніше я менше використовувала комп’ютерні технології, а зараз опанувала Zoom і тепер сама організовую онлайн-заходи і допомагаю колегам. Головне на карантині – прислухатися до себе, фільтрувати інформацію, зберігати спокій і не втрачати віру в те, що все буде добре!
Вікторія Тірон, 33 роки, лікар, Білозерка:
– Початок карантину співпав з моїм виходом у декретну відпустку. Чоловік розпочав ремонт, а ми із синочком, який готується стати братиком, переїхали тимчасово до бабусі в Херсон. Правил карантину наша родина дотримується з першого дня його запровадження: ми повністю ізолювалися, на вулицю не виходили, свіже повітря і вітамін Д отримували на балконі квартири на п’ятому поверсі, медогляди і УЗО проходила в респіраторі, окулярах (щоправда сонцезахисних), гумових рукавичках, із заплетеним волоссям та з АХД у кишені, фотосесія пройшла у домашніх умовах. Мінуси карантину – нестача активних прогулянок на дитячих майданчиках і на лоні природи. Декілька разів на день дивани для сина перетворювалися на батути, столи – на гірки, стільці – на тунелі, а підвіконня ставало місцем для проведення пікніку. Карантин позбавив мене можливості пройтися вулицею у новому одязі для вагітних. Оскільки не звикла купувати через Інтернет, донині не зібрала необхідні речі для немовляти. А ще не вдалося взяти безпосередню участь у виборі шпалер для оселі. Серед позитивних моментів вимушеної ізоляції – дещо піднабридли мультфільми, вивчені слова пісень з каналу М-1, перечитані і переказані всі казки, створено домашній ляльковий театр. Першою прем’єрою став костюмований спектакль «Ріпка», в якому зіграли усі члени сім’ї. Разом із сином ми виготовили купу поробок, мабуть, вистачить на рік. Також у мене знайшовся час на телефонні розмови із друзями, ми переглянули фільми, до яких ніяк не доходила черга. Крім того, я спробувала нові рецепти страв і навіть знайшла час для обіднього сну. Увечері ми відновили посиденьки у родинному колі, щирі бесіди, лузання насіння за настільними іграми. Разом із ревізією речей у шафі, впорядкували свої думки і перестали перейматися зайвим. За дитячим садочком почав сумувати син, а не батьки. Щоправда, не знаю, позитивний це чи негативний момент. Впевнена, що дотриматися правил карантину і витримати термін ізоляції необхідно і цілком можливо. Кожна людина повинна зробити для себе правильні висновки: не відмовлятися від вакцинації, а відмовитися від самолікування, щоденно дотримуватися правил особистої гігієни, а не лише тому, що пандемія, поважати і цінувати не лише себе, а й оточуючих, берегти навколишнє середовище. Бажаю всім стійкого імунітету, міцного здоров’я, світлих думок, чудового настрою і віри у прекрасне майбутнє!
Спілкувалася Наталія Свирида, “Придніпровська зірка”
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
