Ці народи жили у Пониззі Дніпра з ІІ ст. до н.е. по ІІІ с.. н. е. Їхні городища і могильники знаходять і досліджують покоління українських археологів. У науці племена отримали назву «пізніх скіфів», хоча, як вони себе називали невідомо.
Навколо пізньоскіфської культури точиться наукова дискусія. Одні вчені впевнені, що це нащадки древніх скіфів, які жили у степах Північного Причорномор’я з VІІ ст. до н. е. Після розпаду Великої Скіфії утворились менші держави, у ІІІ столітті сталась криза – природній катаклізм, внаслідок якого кочовики пішли зі степів. А потім вони повернулись. За думкою інших науковців, пізні скіфи – це представники елліністичного населення (жителі міст), які переселились на степові простори.
Як би там не було, але пам’ятки пізніх скіфів зустрічаються на території Херсонської та Запорізької областей, а також у Криму. Один із них – поблизу Червоного Маяка. Його більш ніж 6 років досліджують члени спільної експедиції Херсонського обласного краєзнавчого музею, Інституту археології НАН України та обласної інспекції з охорони пам’яток.
«Головним ядром лекції «Вбрання пізніх скіфів» стали матеріали, які ми отримали якраз в результаті розкопок і реконструкцій у Червоному Маяку. Оскільки зараз у музеї відкрита виставка «Степова Еллада», то на ній ми можемо продемонструвати реконструйовані костюми, залишки яких ми знайшли у похованнях», – розповіла науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України Олена Дзнеладзе.
Яким був одяг пізніх скіфів? Жінки вбирались у шаровари, нижню сукню, верхній халат і плащ, який застібувався трьома фібулами. На поясі носили дзвіночок, щоб відлякувати злих духів, також прив’язували шкіряний гаманець. Чоловіки носили каптан, штанці, шкіряні чобітки з зав’язками. Жінки завжди залишались жінками і прикрашали себе намистом, шийними гривнями.
У Червоному Маяку були знайдені золоті бляшки для оздоблення рукавів. Виготовляли одяг пізні скіфи з вовни, оскільки займались тваринництвом, аксесуари і взуття – із шкіри. Зустрічається і гаптування на одязі і розшиття бісером. Скіфи перейняли це від сарматів, з якими не лише воювали, а й торгували. Це стало відомо після дослідження Соколової Могили – багатого поховання сарматської жриці. Рим і Босфорське царство були законодавцями мод для варварських народів, і серед артефактів можна зустріти імпортні речі.
Археологи буквально по міліметру відтворюють вбрання пізніх скіфів, але часто до них у могильниках вже побували грабіжники. Вони завдають шкоду не лише тим, що крадуть безцінні артефакти (навіть не в матеріальному вимірі), а тим, що знищують інформацію, яка вже ніколи не може бути відтвореною.
