Сергій Лебідь виконував бойові завдання на Сході, на початку року захворів, був доставлений до шпиталю у Харкові. Три тижні боровся за життя і не справився з недугою. Батьки вже давно жили окремо, створили нові родини. Коли сім’я батька Віктора Лебідя дізналась, що за смерть сина від держави можна отримати грошову допомогу, то теж заявила про свої права.
За свідченням сусідів, вітчима, сестри, матері Ніни Біркіної, батько не брав участі у вихованні сина, нічим йому не допомагав. Мати подалась до суду, аби позбавити батька половини виплати. Суд першої інстанції відмовив у позові, апеляційний суд також залишив рішення без змін.
„Я вже говорила у районному суді – не віддавайте ці гроші батькові, він за стільки років не допоміг жодною копійкою. Краще за кошти врятуйте чиєсь життя – перерахуйте на лікування хворих дітей. Йому ці гроші за що?”, – не приховує емоцій матір Сергія Ніна Іванівна.
Матір ображає той факт, що Віктор – біологічний батько жодного разу не поцікавився станом сина, коли Сергій знаходився у лікарні, і не приїхав на похорони.
Суди обох інстанцій не надто ретельно розглянули справу, а прийняли формальне рішення.
„Мене вражає, що судді апеляційного суду не бажали розібратись у справі, вислухати свідків. Склалось враження, що рішення вже було прийняте. Батько не з’явився на жодне засідання”, – обурюється волонтер Олег Баркаренко.
Співмешканка ж Віктора Лебідя та сусіди запевняють, що Сергій практично мешкав у батька, а до матері тільки навідувався. Хто правий у цій ситуації? Суди „вмили руки”….Сторони приводять свої аргументи… Смерть сина – найдорожчої людини – мала б об’єднати батьків у загальній біді, та лишень зробила ворогами….
