— Між Миколаєвом і Херсоном був хаос. Українські підрозділи, російські і цивільні, що намагаються виїхати. І тут такі ми: ще на цивільних автівках, але вже у формі та при зброї — було «дуже весело». Проте ми вціліли. Ба більше: змогли доїхати аж до Антонівського мосту, де вже закріплювався ворог. Все роздивитися, зробити висновки і доповісти командуванню.
Так згадує про останні дні лютого 2022-го «Юнкер», заступник командира одного з батальйонів Сил територіальної оборони Миколаївщини.
Кадровий військовий, колишній спецпризначенець, який має бойовий досвід із 2014 року, він взявся за розвідку, а потім долучився до організації оборони на своєму напрямку.
— Спершу це виглядало, як квиток в один кінець, — згадує «Юнкер». — Батальйон ще не до кінця вкомплектований. У нас — кілька гранатометів РПГ-7, якими ми мали б зупиняти російську танкову колону в полях, в межах прямої видимості ворога. Ми влаштували вогневу засідку. Найважливіше було здобути інформацію. Де росіяни, скільки їх, яка тактика їхнього наступу. Де техніка наших підрозділів — щоб не почати помилково палити її з засідок. Саме тому ми виділили розвідувальний дозор та провели розвідку на максимальну глибину.
Зрештою, батальйон «Юнкера» використав особливості місцевості: організував підрив містків через зрошувальні канали.
— Ми організували взаємодію з 406-ю артилерійською бригадою імені Олексія Алмазова, і стали підривати мости, спрямовуючи ворога туди, де артилеристам було найзручніше їх вражати. На цих перших завданнях були не лише добровольці, які щойно взяли зброю до рук. З нами було чимало бійців з досвідом. І з них потім сформували кістяк розвідвзводу, одного з найкращих у нас на Півдні.
Сили територіальної оборони зробили багато для того, щоб втримати Миколаїв. Але без взаємодії з артилеристами та механізованими бригадами, було б значно гірше, зізнається заступник комбата:
— Нам доводилося одночасно комплектувати підрозділ, отримувати зброю та якийсь транспорт і включатися в бойові дії. Самі б ми місто не втримали. Хоча й планували стояти до кінця! Ця війна надовго. Переможе той, хто швидше наведе лад у своїх військах. Якщо на початках ми вигравали саме за рахунок партизанщини та некласичних, несистемних дій, то зараз пора переходити на чіткі правила військової науки. Геніальні тактичні рішення можуть мати місце, але їх недостатньо!
