Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності — свято, яке уособлює багатовікове прагнення українців жити в єдиній, незалежній і неподільній державі. Це не лише дата в календарі, а символ боротьби, віри й відповідальності за майбутнє країни.
22 січня 1919 року: історичний момент єднання
Рівно 106 років тому, 22 січня 1919 року, на Софійському майдані в Києві відбулася подія, що стала однією з найважливіших у новітній історії України — проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.
Урочистості відбувалися в першу річницю проголошення незалежності УНР. Софійська площа була прикрашена національними прапорами, а до Києва з’їхалися десятки тисяч людей. Історичний документ зачитали представники двох українських держав — від ЗУНР грамоту проголосив Лонгин Цегельський, а Універсал Директорії зачитав член Директорії УНР Федір Швець.
У ньому звучали слова, що стали символом української ідеї:
«Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України…»
Серед ключових діячів цього процесу — Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Євген Петрушевич, які уособлювали прагнення українців по обидва боки Збруча до державної єдності.
Соборність як національна ідея
Ідея соборності не виникла раптово. Вона формувалася ще з кінця XVIII — початку XIX століття, коли українські землі були поділені між різними імперіями. Про єдність українського народу писали діячі «Весни народів» 1848 року, її відстоювали Микола Міхновський, Юліан Бачинський, Михайло Грушевський, а гасло «від Сяну по Кавказ» стало політичним і духовним орієнтиром національного руху.
Хоча об’єднання УНР і ЗУНР у 1919 році не вдалося повністю реалізувати через війну та зовнішній тиск, Акт Злуки став символом, який надихав наступні покоління борців за Україну.
Живий ланцюг 1990 року: єдність, що повернулася
Після десятиліть радянського замовчування ідея соборності знову голосно прозвучала 21 січня 1990 року. Тоді сотні тисяч українців — за різними оцінками від 500 тисяч до трьох мільйонів людей — утворили живий ланцюг єднання від Івано-Франківська через Львів до Києва.
Акція, організована українською патріотичною громадськістю, стала однією з наймасштабніших ненасильницьких демонстрацій у СРСР і чітким сигналом: українці готові до власної держави. Саме цей «ланцюг єдності» став передвісником подій 1991 року.
1991 рік: соборність і незалежність
24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України, а 1 грудня 1991 року українці підтвердили це рішення на Всеукраїнському референдумі. Незалежність підтримали всі регіони держави — від заходу до сходу, що стало практичним втіленням ідеї соборності.
Соборність сьогодні
Сьогодні, в умовах повномасштабної війни Росії проти України, соборність набуває особливого змісту. Вона означає єдність фронту і тилу, спільну боротьбу військових і цивільних, відповідальність кожного за долю держави.
Соборність — це не лише пам’ять про минуле, а щоденна дія. Вона є запорукою виживання нації, основою суверенітету та умовою Перемоги.
Україна була, є і буде соборною.
В єдності — сила.
Матеріал підготовлено з використанням інформації Українського інституту національної пам’яті.
