Інформаційне видання
Новини Херсонщини і України

Якби раптово не пішов дощ, треба все перетворювати на позитив, – історія двічі переселенки із Любові Гетманенко

Родина Гетманенко –  двічі переселенці. Любов Гетманенко випробування війни проходить  разом з сином, допомагаючи іншим переселенцям, серед яких є  і жителі Херсонщини, тих областей, де йдуть бойові дії,  адаптуватися у вирі подій, проводячи майтер-класи  з кастомізації речей, як і в житті людина, що втратила свій дім, повинна навчатися жити по-новому.

Про свій досвід двічі переселенки Любов Гетманенко розповіла в проєкті “Жінка і війна”.

Ще у  2014 році вони зіткнулися з випробуванням війни, покинувши звичне і затишне життя в Донецькій області, отримавши статус ВПО у Запорізькій області та почавши будувати життя по-новому.

На початку 2000-х років родина займалася власною справою – перетяжкою меблів, Любов майстерно шила чохли для них. Але, переїхавши на нове місце, треба було вчитися жити в нових умовах, облаштовувати побут, займатися вихованням сина.

Любов теж пішла навчатися на курси для переселенців.

Її шлях двічі на тиждень пролягав понад 100 км до місця навчання, але вона наполегливо їздила, із задоволенням брала участь у заняттях, тренінгах, які здавалися іноді ніби безглуздими, але даючи можливість задуматися над майбутнім.

Особливо запам’яталося одне завдання від ментора, який поставив завдання доповнити  фразу: “Пішов раптово  дощ і я..”, але при цьому всі мали на цей час вже  чіткі плани, які потрібно було змінювати через дощ. Ось це продовження фрази давало розуміння сприйняття життєвої ситуації, з якою стикаються переселенці, знаходячи вихід. Можна обурюватися, що пішов дощ, бо плани треба кардинально змінювати, а можна і зрадіти, бо цей час використати на щось корисне для себе.

Курси вона закінчила відмінно, відкривши швейну майстерню, отримавши грант на купівлю обладнання.

Йшов час. Згодом вдалося придбати невеличкий будинок – і зробити ремонт.

 

Але війна вдруге зруйнувала плани. Знов покинута домівка вже в Запорізькій області, життя родини ВПО в Житомирській області, а потім – в модульному містечку в Бучі: облаштування побутового життя та щоденна робота у швейній майстерні по 12-14 годин на добу. Бралася за все, вперше шила костюми для вихованців зі спортивної гімнастики, до кожного замовлення ставилася креативно і творчо, бо по-іншому не може.

У листопаді 2024 року Любов разом з сином старшокласником переїхала знов переїхала в інше тимчасове житло.

Знов змінилося її життя, наповнюючи його новими фарбами. У руки вперше взяла пензлик, стала малювати, займатися творчістю, хоча в дитинстві не було такого бажання. Син є підтримкою у всьому, навчається на кухаря, теж проявляє себе творчо у спеціальності.
Любов Гетманенко для переселенців  веде майстер-класи напрямку «Захоплива кастомізація». Термін «кастомізація» походить від англійського customize — «налаштовувати, змінювати».

«Я за будь-яку активність, за любий «двіж», аби рухатися, не замикатися у своїх проблемах», – говорить пані Люба.

На майстер-класах вона допомагає змінювати речі, аби для власника вони набували нового значення. Шопер, улюблена домашня футболка або куртка по-новому оживають через малюнки, створені власними руками, налаштовуючи на позитивні зміни.
Майстриня знає, як і зі звичного каменю зробити декор чи сувенір, створивши важливу річ для родини.

“Я разом з донькою з задоволенням відвідую ці майстер-класи, протягом двох годин ти не думаєш, що на вулиці нашого рідного Херсона зночв скмнули КАБи.  Ми малюємо, ніби відновлюємося через фарби. Також ти спілкуєшся на спільні теми з тими, хто тебе розуміє. перживає такий же досвід”, – говорить Людмила Миколаївна, переселенка з Херсонщини.

Любов Гетманенко подорожує на велосипеді вуличками населених пунктів, де її знов закинула доля – і хапається за життя, яке її знов випробовує на міцність.

Якби раптово не пішов дощ, вона готова  до змін,  перетворюючи на позитив та  переналаштовуючись на нові плани та мрії.

Авторка – Лідія Григор’єва.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.

Також читайте на сайті інформцаійного видання “Український Південь”:

Херсонський волонтер Григорій Янченко отримав відзнаку «Варті» за допомогу ЗСУ з 2014 року

Українська судова репортажистика: яка її роль зараз?

Поділитись публікацією

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Відео дня

Популярне

СТРІЧКА НОВИН