До повномасштабного вторгнення Станіслав на позивний “Америка” двадцять п’ять років займався ремонтами квартир, проживав у селищі Посад-Покровському на Херсонщині, мав пристойне господарство та вже більше думав про майбутнє дітей. Але ранок 24.02.2022 року перевернув життя з ніг на голову.
— Як війна почалась, то я спочатку не зрозумів, невже це сталось, а наступного дня вступив до лав 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ. Початок був дуже важкий, адже сили ворога переважали, але вдача була на моїй стороні.
Першого березня минулого року Станіслав став учасником трагічних подій Бузкового парку, але на щастя йому вдалося тоді вціліти.
— У Білозерці у знайомих забрав свою машину і польовими дорогами добрався додому, зібрав сімʼю і чекали можливості виїхати. Коли згодом настав сприятливий момент, ми і виїхали на підконтрольну територію. Я відвіз сімʼю на західну, а сам повернувся в Миколаїв. Там приєднався до іншого підрозділу нашої бригади. Під час бойового злагодження проходили навчання з бойової підготовки, тактики бою, інженерного забезпечення, але найбільш відклалися у памʼяті заняття з тактичної медицини, якою згодом я вирішив займатися поглиблено і вивчився на медика — пригадує військовослужбовець.
Стас розповів, що мріє написати книгу про свій підрозділ, адже має безліч яскравих моментів, а побратими вже стали йому другою сім’єю.
— Я маю хист у написанні великих творів, але то плани післявоєнні, а поки одним строєм, разом до перемоги! Інших сценаріїв бути не може!
