Одеська Теплоелектроцентраль повністю готова до нового опалювального сезону, розповів Суспільному генеральний директор акціонерного товариства Іван Донченко. Підприємство вже зазнавало збитків від ракетних атак по Одесі й вжило всіх заходів, аби забезпечити роботу при подальших ймовірних загрозах.
Підприємство забезпечує теплом центральну частину міста Одеса в опалювальний сезон, а це 30 відсотків усіх будинків. Там виробляють електричну та теплову енергію, тож залежать від газу та електроенергії. Близько 5600 тонн води за годину нагріває обладнання взимку. Згодом вона потрапляє в батареї помешкань одеситів.
“На моїй пам’яті максимальна температура сягала -27, це три-чотири дні. В таких умовах у нас було два котли, дві турбіни. Вода нагрівалась на водонагрівальному котлі. Цього обладнання повністю достатньо, аби перекрити потреби міста”, — пояснив заступник інженера з експлуатації Олександр Владо.
Ще один котел і турбіна завжди залишаються в резерві, на випадок несправності основних.
“Турбіна повністю готова, на цей час у нас склад обладнання, який працює в опалювальний сезон — це три котли й три турбіни, і водогрійний котел. З 1 жовтня ми готові повністю подати енергоносії на центральну частину міста у разі необхідності”, — розповів гендиректор АТ “Одеська ТЕЦ” Іван Донченко.
Є також приміщення з головним щитом керування. Співробітники називають його серцем ТЕЦ. Тут містяться дані про роботу всього обладнання, про напругу в мережах, та інше. В разі будь-якої несправності на екрані комп’ютера одразу з’являється відповідний сигнал.
“Ось у нас так: є аварійне відключення, попереджувальне, і з витримкою часу. Це означає, що спочатку десь працювало, і витримка дає відключення. Аварійна сигналізація, попереджувальна”, — каже чергова головного щита керування Людмила Шенет.
Аварійні ситуації тут вже були. Зокрема, під час масованої ракетної атаки російських військ на Одесу у квітні, вибуховою хвилею на ТЕЦ вибило всі вікна. Незначні пошкодження отримала і частина обладнання.
“Внаслідок війни вимушені були мінімізувати витрати свої на проведення ремонтних робіт. Власне, відмовитись від низки капітальних ремонтів. По-перше, через складність постачання металопродукції, у зв’язку з війною. Друге, це необхідність економити, зменшувати витрати”, — розповів Іван Донченко.
