Широкомасштабне вторгнення російських військ змінило плани кожного українця, де б він не перебував. Про те, якими були ці чотири місяці для Михайлівської громади, що знаходиться на березі Дніпра і півночі Запорізької області, розповіла Алла Король, голова Михайлівської сільської громади.
Про перші дні
Особисто для неї, четвер 24 лютого мав бути передоднем дня народження. І всі думки до того, як рано-вранці вона почула «Почалося!», крутилися навколо підготовки до власного свята, вибору частування для гостей та сукні для себе.
А з цього «Почалося!» головними стали питання безпеки, організації та підтримки жителів громади, переселенців та захисників.
– З перших днів у сільській раді розробили план евакуації на випадок захоплення території ворогом. Документи, архіви та інші важливі речі перевезли у надійне місце. Всією командою допомагали територіальній обороні, яка базувалася у нас в громаді. Разом із ними будували блок-пости, укріплення. Закривали території, які були легкодоступні для прориву. Ми не спеціалісти і для нас це було складно. Якщо порівняти те, що ми знаємо зараз з тим, які ми були на початку вторгнення, то всі наші дії виглядають такими дитячими. Ми думали, що якщо ми покладемо шини на дорозі, то до нас ніхто не прийде, – розповідає Алла Король. І продовжує, – ми приходили на роботу – обіймалися, ввечері йшли додому – обіймалися.
Про допомогу пологовому будинку в Запоріжжі
Крім того, громада взяла на себе забезпечення молоком пологового будинку №3 у Запоріжжі, постачальник якого перестав привозити його в заклад. В один з таких днів голові громади зателефонував волонтер із Запоріжжя. Він розповів, що у половому будинку в Запоріжжі не вистачає молока для породіль та малят, і чи не могли б жителі Михайлівської громади допомогти?
– У лютому-березні корови переважно в запуску, тому молока могло бути менше в громаді. Але після того, як ми дали оголошення у соцмережах, люди почали нести молоко. Так ми назбирали перші 20 літрів, які передали пологовому. Перші два місяці ми возили тричі на тиждень по 20 літрів, а зараз потреба зменшилася і ми вже возимо молоко раз на тиждень. Крім того, ми передавали мамам і малюкам засоби гігієни, дитяче харчування та інші необхідні речі, які надходили в громаду в якості гуманітарної допомоги, – каже сільський голова.
Про переселенців та прихистки
Громада стала прихистком для 625 переселенців з Гуляйпільської та Оріхівської громад, з Маріуполя та Мелітополя, а також Запоріжжя. Багато жителів обласного центру переїхали на свої дачі, які знаходяться у садових товариствах на території громади.
– Наша сільська громада об’єднала 15 населених пунктів, у яких проживають майже 6500 мешканців. Хтось виїхав, але більшість залишилася. Пишаюся, що практично всі робітники сільської ради і 20 з 22 наших депутатів залишилися і продовжують працювати. Зникли політичні суперечки. Проводимо сесії та приймаємо зважені рішення, – розповідає Алла Миколаївна.
Не відмовляються і від допомоги. Навпаки, намагаються знаходити благодійні фонди та програми, які допомагають речами, продуктами харчування та будівельними матеріалами.
Інфраструктура громади уникла суттєвих руйнувань, хоча були «прильоти» і ворожі ракети зруйнували дитячий оздоровчий табір у селі Вільноандріївка, в приватних будинках повилітали вікна та погнуло шибки. Для відновлення вже отримали плівку та вологостійку фанеру від Благодійного фонду «Посмішка ЮА».
– В нагоді стала допомога від «U-LEAD з Європою». Від них ми отримали комплекти речей для облаштування прихистків для переселенців, а також генератори, автономний ліхтар, ємності для води та інші речі. Крім того, разом із обладнанням надійшов запас консервів, – каже голова громади.
Залучену допомогу (речі та продукти) розподіляють серед переселенців та жителів громади, які опинилися у складних життєвих умовах – пенсіонери, багатодітні сім’ї та інші категорії.
Люди, які приїхали в громаду допомагають з благоустроєм та займаються волонтерством. Для тих, хто шукає роботу є можливість працевлаштуватися на аграрних підприємствах.
Посівна і бюджети
Не зважаючи на те, що в перші дні поля були заміновані, посівна почалася вчасно. Коли зрозуміли, що ворог не прийде, територію розмінували і аграрії змогли працювати. Були перебої з пальним, але і цю проблему вдалося вирішити.
– Від продовольчої сільськогосподарської організації ООН «ФАО» отримали 30 тон посадкової картоплі і посадкове насіння овочевих культур. Весь посадковий матеріал отримали мешканці громади безкоштовно. Картопля і овочі зійшли дружно. На осінь будемо з врожаєм. Це наш внесок у перемогу України, – зазначає Алла Король.
Бюджет громади через війну просів. Виконання на рівні 86%. Але голова громади каже, що всі соціальні виплати та зарплати, хто працює, отримують вчасно.
Про особисте
Алла Миколаївна каже, що найважче було усвідомити, що це все відбувається насправді.
– Мої батьки пережили другу світову війну. І мама завжди казала: «Доця, не доведи Господь дізнатися що таке війна». Я виросла у великій родині. Мої батьки були депортовані у 1949 році з Чернівців до Запоріжжя. Тож добре розумію, чим може бути окупація, – розповідає вона.
А ще каже, що дивувало, коли деякі люди дзвонили до сільради і питали: «А голова на місці?»
– Зізнаюся, в перші дні було дуже складно емоційно. Але я по характеру боєць. І думки не було поїхати звідси. У нас був розроблений план на випадок, якщо не дай Бог буде тимчасова окупація. Ми обговорили, які кроки маємо зробити. Куди будемо евакуювати нашу сільську раду в разі потреби. Хто залишиться тут. Як ми будемо надавати соціальні послуги людям, які залишаться на території громади. Я не уявляю, як би я могла все залишити і поїхати. Я втомилася дуже фізично і дуже хочеться відпочити. Але наразі це складно зробити, щоб відключитися і не контролювати, що відбувається в громаді, – сказала голова Михайлівської громади.
Про віру в Бога та ЗСУ
– У нас в громаді дуже багато віруючих людей. Віримо в Бога і Збройні сили України. Працюємо на перемогу.
