У процесі виплати аліментів на утримання дитини трапляються випадки, коли боржник або відмовляється сплачувати кошти, або дійсно не має такої можливості. Що робити в таких ситуаціях, аби захистити права дитини, роз’яснює юрист Білозерського офісу Мережі правового розвитку при ГО “Білозерський центр регіонального розвитку” В’ячеслав Лях.
Сімейним законодавством України передбачено обов’язок батьків утримувати свою дитину. В той же час, частиною 8 ст. 181 Сімейного кодексу (СК) України, визначено: якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога з урахуванням матеріального стану сім’ї, у якій виховується дитина. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Така допомога може призначатися у випадках:
– рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв’язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення;
– стосовно одного з батьків здійснюється кримінальне провадження або він перебуває на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку;
недієздатним, а також перебуває на строковій військовій службі;
– місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Розмір тимчасової допомоги розраховується як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Для призначення державної допомоги, необхідно звернутися в орган соціального захисту за місцем проживання та надати такі документи:
– заява про призначення виплат;
– копія свідоцтва про народження дитини;
– декларація про доходи та стан майна;
– документи які підтверджуються підстави для виплати.
Аліменти призначаються кожні 6 місяців з дати звернення.
Виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:
1) встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду;
2) виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;
3) досягнення дитиною 18-річного віку;
4) виконання в повному обсязі зобов’язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;
5) влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;
6) скасування або визнання усиновлення недійсним;
7) усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);
8) відмови від стягнення аліментів;
9) добровільного виконання рішення суду особою, зобов’язаною сплачувати аліменти;
10) скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;
11) смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;
12) смерті одного з батьків, зобов’язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;
13) позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;
14) відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;
15) встановлення над дитиною опіки чи піклування; 16) сплати аліментів одним з батьків.
P.S. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» у межах проекту «Безпечна та правоспроможна громада», що реалізує громадська організація “Білозерський центр регіонального розвитку” у партнерстві з Херсонським місцевим центром з надання БВПД, Станіславською сільською радою, Музиківською сільською радою, Білозерською селищною радою, Білозерським відділенням поліції, Координаційним офісом безпеки в м.Татарбунари при Одеській обласній організації КВУ за фінансової підтримки міжнародного фонду “Відродження“.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
