Суперечлива історія: Херсонський музей розкриває загадки минулого

За часів Київської Русі на території поблизу сучасного Херсона існувало поселення Олешшя. Торговельне місто було морською брамою середньовічної держави. До нього прибували судна візантійських купців, яких жителі називали «гречниками» або «греками». Київські князі завжди «вважали своїм обов’язком боронити шляхи батьків і дідів», – так записано у письмових джерелах. Олешшя мало велике значення. Тривалий час вважалось, що Олешшя – це Олешки (до 2016 року – Цюрупинськ). Але ось тут і є суперечність в історії.

«Все було добре: літописи розповідали про Олешшя. Та є така деталь, як відсутність археологічного матеріалу, який підтверджував, що саме в цю епоху на місці Олешок й існувало стародавнє Олешшя. Під час археологічних розкопів на Великому Потьомкінському острові були знайдені матеріали того часу. І з великим ступенем вірогідності можна вважати, що саме на цьому острові і розташовувалась визначна пам’ятка Київської Русі – місто Олешшя», – розповіла старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Катерина Чорна.

Археологічний матеріал з Великого Потьмкінського був добутий під час розкопок 1972 року. Херсонці-дачники самі знаходили стародавні предмети і передавали їх до музею. Особливо багато артефактів було знайдено у районі Пудової канави. У колекції краєзнавчого музею зберігаються знахідки зі стародавнього Олешшя – зброя, знаряддя праці, прикраси, монети.

Студентам Херсонського державного університету у День музеїв були відкриті цікаві речі з фондів. Меч європейського лицаря роботи північно-німецьких майстрів першої чверті 13 століття, на якому прокреслено «Нере». За думкою дослідника Кірпічнікова, означає напис: «В ім’я Спасителя».

Є бойові сокирки, які були знайдені під час намивання берегів острову. Зберігаються у музеї і велике жорно для перемелювання зерна, коса, серпи, грузила для рибної ловлі, великі амфори для перевезення та зберігання олії та меду.

На місці сьогоднішніх Олешок теж була цікава знахідка – шиферна іконка із зображенням святих. На початку 80-х років минулого століття ті, хто її знайшов, запросили велику ціну за неї. Обласний краєзнавчий музей не володів такими грошима, і унікальна іконка потрапила до Ермітажу. У нашому музеї є її гіпсова копія.

Тож, така суперечність існуватиме ще тривалий час. Більш детально дослідити територію Великого Потьомкінського острову неможливо, оскільки дачні ділянки розташовані дуже щільно. Потрібно провести розкопки і в Олешках. Але те, що Олешшя – це не Олешки можна стверджувати вже зараз.

Варто зазначити, що все пониззя Дніпра має історичний топонім – Білобережжя або Олешшя (від назви вільхи – російською – «ольха»).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

code