Маркеєв – село, яке завмерло у розвитку. Яке сподівається та очікує…
Не хочу писати про «село без майбутнього», «вимираюче село», для мене це як рвати зуба без анестезії… Багато покинутих хат, в школі трошки більше 20 учнів (середня школа), в дитсадочку 18 діточок. Дорога до села, як напрямок для танків на військовому полігоні. Вода подається дві години (з 5 до 7 ранку)
Для них об’єднання – це надія вижити. Кому потрібне село в широкому таврійському степу, вдалечінь від основних шляхів? Це найбільш віддалене село району. До найближчого населеного пункту 22 км. Колись тут було велике державне підприємство «Маркеєво», воно і зараз є, але тільки на «паперах».
Сьогодні тут повна депресія. Землі у селян нема (ото шо біля хати тай все), бо земля навкруги державна. Розпайовці ця земля не підлягає…
Маркеєв планує об’єднатися з Асканією-Новою в єдину громаду. До речі, у 60-х роках минулого столітті це село і входило до складу Асканійської селищної ради.
Люди сподіваються, що після об’єднання село отримає воду. Вже зараз майбутня об’єднана громада отримала грант по програмі ДОБРЕ – за програмою «Питна вода». Від себе хочу зазначити, що асканійське керівництво підтвердило, що по цій програмі кошти будуть направлені на вирішення питання з питною водою у селі Маркеєв.
Що для мешканців цього степового села децентралізація та об’єднання? Все просто – можливість зберегти село. Хай не буде минулої слави, але село ще років 25-30, а може і більше буде жити! Область взагалі не знає про існування такого села, район далеко, а сусід сусіду завжди допоможе.
До вашої уваги інтерв’ю з сільським головою села Маркеєв Сафар Світланою Миколаївною
Я маркеєвський сільський голова Сафар Світлана Миколаївна. Працюю головою 5-ий рік з 2012 року. Пройшла уже двоє виборів і продовжую працювати.
Село у нас не дуже велике, це найвіддаленіше село Чаплинського району, від Чаплинки – 51 км., від Асканії – 21км. Історія розказує, що до війни це були так звані Кошари Асканіїські. Жило декілька сімей чабанів і переселенські будиночки були.
У 1978 році почало будуватися селище з великими планами, з великими будівлями. Але все змінилося. Нас захопила перестройка, потім розруха 90-х. І ми бачимо що бачимо.
Спочатку ми були як відділенням Асканії, потім самостійними з 1982 року діє Маркеєвська сільська рада і фактично до цього року. Уже весною, коли до нас надійшла пропозиція про об’єднання з Асканійською селищною радою. Була проведена сходка громадян, на якій розглянули чи є перспективи у нас залишатися самим окремо. І побачили, що таких перспектив немає.
Чому?
В першу чергу сільська рада Маркеєва завжди була дотаційною. Ми на 80 були дотаційними. Бо у нас державні землі. Ми завжди ходили з протягнутою рукою у район, в область. Той фіксований сільськогосподарський податок, який сплачували за землі, які знаходились у постійному користуванні у дослідного державного підприємства «Маркеєво». Землі належать академії аграрних наук. І поки академія наук тримала ці землі – відрахування до сільської ради були всього лиш 29 тис. грн.. в рік. Уявіть собі. А у нас будинок культури,ФАП, садочок, школа, апарат сільської ради хоч і невеличкий , але все одно є, дорога, якісь соціальні потреби. Зрозуміло, що ми не могли вижити самі.
Трохи покращилася ситуація з 2015 року, змінився розмір фіксованого податку, який нам у бюджет сільської ради перераховує дослідне господарство. Збільшилось з 29 тис до 565 тис – це в минулому році. В цьому році – 750 тис. грн. Тому, трошки піднялося село, і село, і соціальна сфера, і ми побачили, що таке покращення матеріальних баз садочку, школи, ФАПу.
Але… Справа в тому, що йде переоформлення земель, передача від дослідного господарства «Маркеєво», якого вже немає, але юридично воно не ліквідоване, у дослідне господарство «Асканія-Нова». І уявіть собі, цей фіксований податок вони будуть платити у сільську раду Асканії Нової. А ми з своїми землями залишимось без нічого. Ця ситуація була пояснена людям.
Далі. Так склалося , що Асканія нам ближче територіально, ніж Чаплинка. Адже основна мета створення цих об’єднаних громад – це наближення послуг до людей. Вчорашня зустріч по програмі «Добре», розмова з керівниками цієї програми і, я думаю, з одним із інвесторів підводять нас до того, що ті проблеми, які перед нами зараз стоять, а це – проблеми води, ця проблема стоїть дуже гостро, зараз подача питної води всього 2 години – з 5 до 7 год. ранку.
Більше ми собі дозволити не можемо, бо та кількість енергії, яка подає нам воду ми більше собі дозволити не можемо. Бо тоді треба буде піднімати тарифи, а це неможливо, бо люди і так ледве платять, а ще й 60% людей пенсійного і передпенсійного віку і які пенсії у людей ми всі добре знаємо. І ті 30 людей, які працюють в дослідному господарстві та 32 людини, які працюють в соціально-побутовій сфері – вони не покривають всього цього проценту населення. Люди зайняті сезонними роботами, яких пізньої осені, зими і ранньої весни немає. Тому проплата послуг в ці періоди різко падає. Ось такі проблеми, стараємося вирішувати самостійно… Вже ми збиралися колективно з головою Асканійської селищної ради, теж вирішуємо.
Що ми зараз зробили?
По перше – це зробили ремонти в усіх соціальних закладах. У нас один з кращих садочків у районі. Зробили ремонт в будинку культури, протягом 4-х років наш будинок культури займає від 2 до 5 місця в районі. Для нас це дуже престижно. Працюють аматорські колективи, залучаємо дітей, зараз готується святкова програма до дня працівника сільського господарства.
Розкажіть будь-ласка про те, як йде підготовка до виборів голови об’єднаної територіальної громади
З 22 жовтня почала працювати територіальна комісія на території Асканійської селищної ради. Наша виборча комісія розпочне свою роботу за два тижні до дня голосування.
Я, як сільський голова, бачу головою об’єднаної громади тільки Свинцицького Віталія Казимировича. Бо той пласт роботи, який він зараз підняв у селищній раді і те, якої мети він хоче досягти заслуговує на повагу. Це людина, яка зможе все, він закрутив оце все і розуміє, чого він хоче досягнути. Він збирає таку команду, яка б його розуміла і поряд з ним все робила. У нього досить молода команда, там люди від 20 і до 40 років, це основна маса. Це молодь. І це спілкування через різні форуми, спілкування в інтернеті, через різні інвестиційні програми, проекти тощо.
Тому, тільки ця людина може досягти мети. Він і його команда спроможні дійсно об’єднати громаду і наблизити ці послуги до населення. Наприклад, ми розглядали транспортне питання. Він хоче одним чи може й двома транспортними маршрутами сполучити ці села. Ми теж робимо деякі зрушення в цьому питанні. Ви, мабуть , звернули увагу, що проведено ямковий ремонт дорожнього покриття в селі, на наступний рік теж планується 350 тис грн. на ремонт дороги. Але оту масу, оту дорогу, яка з’єднує наші села – ми це не потягнемо. Ось чому це об’єднання нам потрібне.
Також, ми будемо обирати депутатів об’єднаної громади. Їх буде 22. Два буде від Маркеєва. Я думаю, що це дуже мало і я думаю, що це мають бути люди, які дійсно вболівають за це село, розуміють, яка мета стоїть перед об’єднаною громадою і розуміють що вони можуть зробити для свого села. Бо все ж таки розумієте, два проти двадцяти це не багато. Треба таких людей, які б розуміли, добивалися, а тоді ще й роз’яснили людям чого все так робиться. Ми розуміємо, що можливо не зразу прийде на землю рай, але думаю, що зрушення будуть.
У Віталія Казимировича певні досягнення вже є. Остання його поїздка в обласну держадміністрацію – це кошти по енергозбереженню. Зараз на 50 тис. ми будемо відновлювати вікна у будинку культури. Сільська рада до того робила там ремонт, вставила два вікна в кабінет директора БК, а зараз буде встановлюватися ще 8 вікон. Це його заслуга.
Ми заказали проект по встановленню т.зв. очистотника, який дасть змогу подати нам більше води і зменшити витрати електроенергії, яка необхідна для підйому цієї води. Ми також обговорювали питання, що можливо один із вчорашніх проектів, який нам представляли це буде проект на Маркеєво. І в цьому теж його заслуга, він познайомив мене з спеціалістами, які розуміються в цьому питанні, з проектним інститутом, тощо. Одним словом, співпрацюємо…
