Сьогодні, у Всесвітній день свободи преси, Національна спілка журналістів України оприлюднює прізвища тих посадовців, які протидіють виконанню Закону “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” для привернення уваги до цих фактів журналістської спільноти та Президента України, Прем’єр-міністра України, правоохоронних органів.
З 1 січня 2016 року в Україні почав діяти довгоочікуваний Закон “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації”, завдяки якому журналісти можуть самостійно визначати редакційну і господарську політику своїх видань.
Закон передбачає чітку процедуру прийняття рішень, як трудовими колективами газет, так і їх засновниками — органами влади та місцевого самоврядування.
Протягом перших трьох місяців дії Закону близько 550 трудових колективів комунальних видань прийняли рішення про свою участь у реформуванні та подали пропозиції владним співзасновникам. Більше 200 з них готові реформуватися вже цьогоріч – у першому етапі.
Але не всі державні адміністрації, а особливо – місцеві ради готові відмовитися від власного “рупора”. Це небажання “обгрунтовується” ними різними причинами: неможливістю депутатів доносити свою інформацію до виборців, втратою комунального майна, відсутністю державницької позиції у реформованих газетах.
Очевидно, що всі причини є надуманими, адже: місцеві ради, депутати і зараз, і після реформування повинні розміщати свої публікації в газеті лише на підставі договору, інше є втручанням в редакційну політику видання, що прямо заборонено Конституцією України, оскільки є цензурою.
Майно і приміщення, якими і зараз, і після реформування користуються редакції передаються їм за умови випуску газети з незмінною назвою, суспільно-політичною спрямованістю та мовою видання. У разі припинення випуску газети, майно і приміщення повертаються у комунальну власність.
А щодо державницьких позицій, то карколомні події останніх років показали, як легко відмовлялися від державницьких позицій деякі органи самоврядування.
Будь які аргументи проти реформування преси є надуманими і приховують справжні побоювання місцевих “царьків”: втрату “карманної” газети, яка б друкувала оди “очільнику” району, міста чи області та набуття критично налаштованого до влади видання, яке має багаторічну довіру читачів. Більшість редакторів державних і комунальних видань мають нелегкий досвід відвойовування незалежності редакційної політики газети. І зараз ми спостерігаємо за останніми спробами місцевих чиновників “не пущать”.
Національна спілка журналістів України більше 15 років пропонувала і відстоювала закон, який реформує, а не знищує друковані видання, який дозволяє журналістам бути господарями своєї газети, а читачам реалізовувати своє право на отримання місцевої інформації. Після набуття чинності Законом, Спілка розробила дорожню карту реформування – “15 кроків до свободи і незалежності” – з усіма необхідними зразками документів для реалізації Закону.
Реформування преси є одним з обов’язків, який Україна взяла на себе перед Радою Європи та у рамках плану Україна-НАТО.
Перші підсумки реформи свідчать про її успішність: більшість редакцій готові взяти участь у реформуванні, більшість органів влади і місцевого самоврядування вже прийняли рішення про свій вихід із засновників газет і редакцій. Але майже в кожній області України є затяті вороги реформування преси.
До “Ворогів реформування преси” ми відносимо таких посадовців (в алфавітному порядку):
- Горошко Сергій — виконуючий обов’язки міського голови, секретар Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, який своїми діями перешкоджає реформуванню газети “Новомосковська правда”.
- Кауфман В’ячеслав — голова Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області, який перешкоджає реформуванню газети “Сіверський край”.
- Кулак Тетяна, Мироненко Оксана, Поліщук Олександр — депутати Хмільницької міської ради Вінницької області (обрані депутатами від партії “Свобода”), які перешкоджають реформуванню газети “Життєві обрії”.
- Недопад Григорій – голова Ківерцівської районної ради Волинської області (обраний депутатом від партії УКРОП), Чигрин Тамара – заступник голови Ківерцівської районної ради Волинської області (обрана депутатом від партії Батьківщина), які перешкоджають реформуванню газети “Вільним шляхом”.
- Новобранов Володимир — голова Розівської районної ради Запорізької області, який перешкоджає реформуванню газети “Роз-інформ”.
- Олененко Генадій — голова Кам’янсько-Дніпровської районной ради Запорізької області, Пригода Микола — керівник фракції “Опозиційний блок”, які перешкоджають реформуванню газети “Новини дня”.
- Потієнко Валерій — голова Іванківської районної ради Київської області, який перешкоджає реформуванню газети “Трибуна праці”.
- Серпенінов Руслан — голова Сарненської районної ради Рівненської області, Усик Світлана — Сарненський міський голова, які перешкоджають реформуванню газети “Сарненські новини”.
- Сундуков Сергій — голова Кам’янської районної ради Черкаської області, який перешкоджає реформуванню газети “Трудова слава”.
- Стефанюк Лариса — голова Кегичівської районної ради Харківської області та Гончаров Роман — голова Кегичівської райдержадміністрації, які перешкоджають реформуванню газети “Наш край”.
- Терещенко Мішель — Глухівський міський голова Сумської області, який перешкоджає реформуванню газети “Народна трибуна”.
- Тертична Тетяна — голова Каховської районної ради Херсонської області, Салтиков Валерій — голова Каховської райдержадміністрації, які перешкоджають реформуванню газети “Каховська зоря”.
- Якимчук Наталія — голова фракції “Солідарність” Чернівецької міської ради Чернівецької області, яка перешкоджає реформуванню газети “Чернівці”.
* * *
Закликаємо засоби масової інформації та громадські організації сприяти поширенню інформації про всі факти перешкоджання журналістам, порушення права громадян на отримання інформації, привертати увагу влади і громадськості до небезпечних тенденцій обмеження доступу до інформації.
Цей список ми будемо оновлювати до Дня журналіста — 6 червня, до Дня Незалежності України — 24 серпня та до Дня місцевого самоврядування — 7 грудня. Також пересилаємо його до Міжнародної федерації журналістів, Ради Європи, Європарламенту для моніторингу і контролю з боку міжнародних структур.
